Суспільні функції релігії

Реферат на тему

Суспільні функції релігії

План

1. Світоглядна функція релігії.

2. Компенсаційні функції релігії.

3. Комунікативно-об’єднуючі функції.

1. Легітимізуючі та регулятивні функції.

4. Гуманістична місія релігії.

5. Використана література.

Релігія — явище суспільне. Вона з'являється як засіб регулювання поведінки особи після того, як вона виокремилась із роду й усвідомила свою самостійність. Після послаблення родових зв'язків на зміну зовнішньому контролю приходить внутрішній. Відтоді всевидящий Бог, з одного боку, і совість як соціальний контролер, з іншого, створюють силове поле, яке ось уже не одне тисячоліття утримує особу в межах норм, вироблених культурою. Тож релігію можна розглядати і як дієвий суспільний чинник. Способії, рівень, напрями релігійного впливу на суспільство та окремого індивіда виявляються у функціях релігії (лат. functio— виконання, завершення).

1. Світоглядна функція релігії.

Виявляється в тому, що релігія як цілісна система світосприйняття визначає «граничні» критерії, що уможливлюють осмислення навколишнього світу та місця людини в ньому.

Світогляднафункція—здатністьрелігіїформуватиувіруючоїлюдинисистемупоглядівіуявлень, яківиражаютьїїставленнядорізнихпредметівіявищдійсності, життєвупозицію, ціннісніорієнтації, тобторелігійнийсвітоглядзагалом.

Мета релігійного світогляду — дати людині не тільки певну картину світу, а й сенс її життя, тобто зробити його осмисленим. Адже знання людини того, для чого вона живе, робить її сильнішою, допомагає здолати життєві негаразди, страждання і навіть гідно сприйняти смерть.

Релігійний, поруч із міфологічним, філософським, натуралістичним (науковим), є одним із найважливіших типів світогляду. В його основі — релігійні догми, викладені у святих книгах, релігійних переказах, працях отців церкви тощо. Центральним положенням релігійного світогляду є думка про те, що в основі всіх явищ природи, суспільства, людського буття, свідомості й пізнання — Бог.

2. Компенсаційні функції релігії.

Компенсаційно-терапевтична функція. Важливе значення має й здатність релігії (через втіху, катарсис, медитацію, духовну насолоду) психологічно знімати негативні наслідки стресових ситуацій, допомагати зберігати внутрішній спокій, душевну рівновагу тощо. Ця здатність постає як компенсаційно-терапевтична функція.

Компенсаційно-терапевтичнафункція—здатністьрелігіїсвоїми специфічнимизасобамийвластивостями («свободоюудусі», «братствомувірі», «рівністюугріховностійстражданні», особистісним богоспілкуваннямтощо) компенсуватиобмеженість, безсилля, залежністьлюдейвідоб'єктивнихумовіснування, розривиусоціальномужиттітацінніснійорієнтаціїлюдей, наповнитиновимзмістом сенсїхньогожиття.

3. Комунікативно-об’єднуючі функції.

Комунікативна функція. Релігія всіляко сприяє спілкуванню, реалізовуючи комунікативну функцію.

Комунікативнафункція—здатністьрелігіївпливатинапроцесспілкуваннявіруючих, їхсоціалізацію, передаваннятазасвоєнняінформаціїтаформуватиміжнимидуховнізв'язки.

Комунікативна функція має вертикальний (спілкування під час богослужінь, молитов, медитації тощо з Богом, ангелами, душами померлих, святими, які виконують роль ідеальних посередників) і горизонтальний (спілкування віруючих між собою) аспекти свого вияву.

Інтегративна функція. З огляду на віросповідну єдність віруючих певної конфесії релігії притаманна й інтегративна функція.

Інтегративнафункція—здатністьрелігіїсприятибезконфліктному зв'язку, злагоді, солідарності, згуртованостірелігійноїспільнотичи суспільствавцілому.

Релігія допомагає групі людей усвідомити себе як моральну спільноту, поєднану спільними цінностями і цілями. Вона дає змогу самовизначитись у суспільній системі й тим самим поєднатися з близькими за звичаями, поглядами, цінностями, віруваннями людьми.

Інтегративна функція релігії виявляється чи не найочевидніше під час спільної участі в культовій діяльності. Саме через культ релігія формує суспільство як цілісність.

Дезінтегративна функція. Практична реалізація інтегративної функції має свої історичні, соціальні межі. За певних умов і в певні історичні епохи релігія може не інтегрувати, не поєднувати людей, а навпаки, дезінтегрува-ти, роз'єднувати їх.

Дезінтегративнафункція—здатністьрелігіїзапевнихумов послаблюватистабільністьістійкістьособи, певнихсоціальнихгруп чисуспільствазагаломінавітьвикликатирелігійнепротистояння.

Релігійне протистояння може бути джерелом конфліктів між християнами і мусульманами, православними і католиками, католиками і протестантами тощо. Такі конфлікти часто свідомо загострюються лідерами певних релігійних об'єднань, оскільки ворогування з «чужими» конфесіями сприяє внутрішній інтеграції, створює відчуття єдності, спонукає шукати опертя тільки у «своїх». Вороже ставлення до «чужих» найбільш характерне для сектантських об'єднань.

Дезінтегративна функція релігії виявляється не лише за умов протистояння різних конфесій. Конфлікти, непорозуміння можуть існувати й всередині певної релігійної організації чи об'єднання, наприклад між ортодоксами (консерваторами-традиціоналістами) й реформаторами-модерністами. Інколи такі конфлікти набувають найгост-ріших форм і переростають у соціальне протистояння (наприклад, селянська війна у Німеччині

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать