Гіпотеза про виникнення магії як ілюзорної форми практики

Реферат

з предмету «Антропосоціогенез»

На тему

Гіпотеза про виникнення магії

як ілюзорної форми практики

виконала

студентка II курсу

заочного відділення

факультету філософії

КНУ ім. Т.Г.Шевченка

Резніченко Ніна Анатоліївна

План:

Вступ

Коріння магії

Короткий огляд типів, аспектів і видів магії

Висновок

Вступ, або Що таке магія

Магія – це «знання й уживання на ділі таємних сил природи, нематеріальних, взагалі не визнаних природничими науками», - говориться в словнику Даля. Під поняттям магії, або чаклунства, прийнято розуміти різні людські дії, які мають на меті впливати надприродним образом на той або інший матеріальний предмет або явище. Магічні дії можуть бути нескінченно різноманітні. Вони відрізняються друг від друга й по ступені складності (від простого напівнепритомного жесту аж до складної й урочистої магічної церемонії за участю багатьох людей), і по цільовій спрямованості (є обряди лікувальної, любовної, запобіжної, шкідливої, господарської й ін. магії), і по психологічному механізмі дії.

Магія - одна з істотних, органічних частин усякої релігії, від самих ранніх до самих пізніх її етапів. Релігійні вірування сучасних народів, від найбільш відсталих до народів древньої й високої культури, пронизані у всіх напрямках магічними повір'ями. У складних, високорозвинених релігійних системах, як християнство, буддизм, іслам, магічні обряди й зараз відіграють більшу роль. Деякі інтелігентні люди, і в минулому, і в наші дні, що звільнилися від впливу релігії, не віруючі ні в бога, ні в загробне життя, проте нерідко зберігають якоюсь мірою віру в магію: у прикмети, у пристріт, у гадання... У багатьох випадках магічні дії виконуються за традицією, несвідомо, машинально, іноді вони виконуються як би в жарт, зі сміхом, іноді «про всякий випадок»...

Звідки ж узялася магія, і в чому полягають причини такої незвичайної її життєздатності?

Коріння магії

Вся практична діяльність людини може бути розділена на два види: на діяльність, результати якої залежать, насамперед, від самої людини, - вільну практичну діяльність - і на діяльність, результат якої опосередкований не піддається контролю людини грою випадків, - невільну, залежну практичну діяльність. Усвідомлення залежності результату людських дій від сил інших, чим природні здатності людини, прийшло в ході практичних спроб будь-що-будь забезпечити досягнення бажаних результатів. Люди в ту епоху діяли шляхом проб і помилок. Тому поряд з діями, які реально сприяли досягненню мети, діями здоровими, вони робили масу дій, у дійсності непотрібних, зайвих. У сфері вільної практичний діяльності відбувався своєрідний відбір окремих дій. Виявлялися здорові дії й відбувалося відсівання зайвих, недоцільних.

Інший стан справ в сфері невільної практичної діяльності. У силу того, що тут результат діяльності залежав не стільки від власних зусиль людини, скільки від випадкового збігу обставин, відділення потрібних дій від непотрібних було справою вкрай важким, а іноді й зовсім неможливим. У результаті ті або інші дії, реально непотрібні для досягнення мети, могли закріпитися. Так здорові людські дії стали обростати такими діями, які в дійсності були зовсім не потрібні, але розглядалися людьми як абсолютно необхідні для досягнення мети й тому свідомо повторювалися ними, віднімаючи й час, і сили. Такі дії були не просто непотрібними, а паразитичними. Виниклий як заповнення безсилля невільної практичної діяльності паразитичнийобраз дій з необхідністю викликав до життя ілюзорний образ думки. Поряд зі знанням про здорові дії людини, природним, зрозумілим образом зухвалих ті або інші потрібні йому результати, виникла вірав те, що паралельно з такими діями існують акти й зовсім іншого роду, які забезпечують успіх людської діяльності якимсь зовсім незрозумілим способом. Іншими словами, крім знання про реальні впливи одних людських дій, про природні сили й здатності людини, виникла віра в існування таємничих впливів інших людських дій, про наявність у людини якихось незрозумілих сил і здатностей. Не розумова ілюзія породила практичну, а, навпаки, практична — розумову. Паразитичний образ практичної діяльності викликав до життя ілюзорний паразитичний образ думки, відмінний від логічного способу мислення. Якщо логічний спосіб мислення складався в розкритті реально існуючих зв'язків явищ, то ілюзорний — у приписуванні — таємничих впливів у першу чергу — паразитичним людським діям. Виникнувши, паразитичний образ думки разом з його паразитичним способом, що породив, дій утворили те, що в етнографічній науці одержало назву магії, або чаклунства. Магічні обряди - не що інше, як ілюзорне заповнення безсилля невільної практичної діяльності. Магія, як і будь-яка інша форма релігії, породжена безсиллям людини перед непізнаною необхідністю, що проявляється в пануванні над ним випадків.

В багатьох країнах й у багатьох народів магія претендувала на керування великими силами природи на благо людини. У суспільстві, що з довірою ставилося до домагань фахівців у цій справі, вони ставали людьми важливими й впливовими. І не дивно, що завдяки сталій репутації й страху, що вселяє ними, деякі із чаклунів досягали вищої влади над своїми легковірними одноплемінниками, стаючи вождями й правителями.

Будучи найпершою формою релігії, магія є й самою живучою. На відм

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать