Релігія в житті українського народу

РЕЛІГІЯ В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

План

Неоднозначність впливу релігії на різні сфери суспільного життя. Релігія в житті українців

Релігія і вільнодумство і атеїзм. Історичне підгруддя і реалії сьогодення

Свобода совісті як форми запобігання і вирішення соціальних конфліктів на релігійному ґрунті

Форми втілення свободи совісті в сучасних країнах

НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ВПЛИВУ РЕЛІГІЇ НА РІЗНІ СФЕРИСУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. РЕЛІГІЯ В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ

Релігія, яка пристосовувалася і пристосовується до всього, в тому числі і до вільнодумства і атеїзму, завжди грала і продовжує грати значну роль у житті суспільства. Ця роль дуже багатопланова і неоднозначна.

Релігія мала і до цього часу має дуже сильний вплив на широкі верстви людей, які шукають задовільнення своїх земних, але прийнявших форму релігійних потреб. Люди прагнуть виразити релігійні почуття, настрої, надії в певному образі особистості і суспільної поведінки, образі життя в цілому. Усяка релігія формує у віруючих певні моральні норми, цінності, критерії відношення до інших людей соціальних спільностей, інститутів, закладів, держави в цілому, сприяє розповсюдженню певних життєвих установок, певної ідеології.

Будь-яка релігійна конфесія завжди прагнула задовольнити природне прагнення людини знайти вирішення проблем виникнення природи і людського суспільства, становлення духовного світу людей. Вона дає людям дуже просту, легко зрозумілу картину буття. Невипадково довгий час в історії людства релігія і церква були хранителями і розповсюджувачами позитивних знань про існуюче. При храмах Давнього Єгипту, наприклад, існували школи, в яких вивчалися не тільки релігійні міфи і культи, але і грамота, мистецтво керування державними справами, воєнна справа, медицина тощо. В похмурих келіях священнослужителів Київської Русі писалася її історія. При монастирях і храмах створювалися школи, бібліотеки. В палких диспутах середньовічних схоластів загострювалась зброя логіки, розроблялися різні підходи до вирішення життєво важливих проблем людського буття.

Релігійна тема була улюбленим сюжетом малюнків доісторичних художників. В епоху немовлятства і юначества народів їх мистецтво так чи інакше було виразом релігійних ідей. Художники, скульптори Давньої Індії, Єгипту, Китаю, Давньої Греції з великою майстерністю відтворювали релігійні міфи, створювалися неперевершені візірці красоти. Релігійна тема домінувала в мистецтві середньовіччя, яке прагнуло відтворити велич людського духу. Починаючи з епохи Ренесансу, з робіт Рафаеля, Леонардо да Вінчі і до сього часу багато великих мислителів і митців віддавали і віддають церкві силу свого таланту, олюднюючи релігійні міфи.

Важко перебільшити значення релігії у формування гуманних і моральних принципів. Християнство, наприклад, узагальнело і зібрало в нравственний кодекс такі великі норми людської моралі, які викладені у десяти заповедях Моїсея (не вбивай, не кради тощо) і у шести заповідях Іісуса Христа (накорми голодного, одягни голого тощо). Навіть непримиримі атеїсти, такі, як Вольтер, не заперечували моральний зміст і значення релігії, вважаючи, що тільки визнання всевидячого, всесильного, караючого і нагороджуючого бога з’являється основою моралі. Досить згадати з цього проводу славозвісні слова Вольтера: «Якби бога не було його слід було б видумати».

Релігія завжди була фактором, що консолідував етнічні спільноти, формував у них звичаї, традиції і системи цінностей, етнічну самосвідомість. Добре відомо з історії, що саме православ’я зіграло визначну роль у консолідації мешканців Середнього Придніпров’я, Закарпаття, Буковини і інших областей в українську націю.

Таким чином релігія з моменту свого виникнення була і залишається важливим елементом духовної культури суспільства. Церква і релігійні організації грали і продовжують грати видну роль у політичному і державному об’єднанні народів. Добре відомо, що введення у 988 р. християнство в Київській Русі сприяло консолідації давньоруських земель і створенні централізованої держави.

Добре відомо також і те, що не раз релігія під прапором єресів виступала ідеологічним виправдовуванням цілого ряду прогресивних рухів. Так у період реформацій лютеранство виражало загальнонаціональний рух німців проти папської влади. Під релігійним прапором розгорнувся гуситський рух в Чехії. Аналогічно, український народ під прапором боротьби проти Брестської унії виступав проти поневолення українських земель панською Польщею. У сучасній Україні вимога автокефалії української православної церкви по суті є релігійною формою виразу інтересів соціальних сил, які відстоюють державну незалежність України.

Звичайно, радикальні соціальні зміни, які відбулися у сучасному світі, суттєво вплинули на взаємовідношення релігії і суспільства. У процесі цих змін і під їх прямим впливом релігія в багатьох місцях Земної кулі перестала бути пануючою формою ідеології, а церква втратила колишнє значення. Тим не менш в багатьох країнах, особливо в ісламських, вона продовжує утримувати міцні позиції. В цих країнах Шаріат, який виходить з Корану, продовжує залишатися збірником законів, регулюючих не тільки релігійні, але і громадянські сімейно-брачні, побутові, уголовні й інші відношення мусульман, а також умови діяльності духовних суддів.

Але треба відмітити і те, що в історії і сьогоденні не було і нема релігій взагалі, як не було і нема віруючих взагалі. Завжди були і є конкр