Морально-етичні та художні особливості Вед

Національний Авіаційний Університет

Кафедра журналістики

Тема:

« Морально-етичні та художні особливості Вед»

Виконала студентка 111 групи

Кім Ганна

Перевірила

Мартинова Т.Є.,

кандидат філософських наук, доцент

Київ2009

Зміст

Вступ

1. Історія та структура ведичної літератури

2. Морально-етичні особливості

3. Художні особливості

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Індійська цивілізація розвивається вже більше 4500 років. Ці тисячоліття були наповнені боротьбою, підйомами і спадами, що виявлялося в піднесенні і загибелі династій, в розповсюдженні, процвітанні і згасанні релігійних учень; складалися все нові і нові школи у філософії, архітектурі, творенні, музиці і танцювальному мистецтві.

Актуальність зумовлена наступним: в даний час світове наукове співтовариство проявляє великий інтерес до філософії та культури Сходу. Однією з найбільш вражаючих (і найбільш древніх) традицій є культурна традиція Стародавньої Індії - ведична. В Україні, як і в багатьох інших країнах, дослідники намагаються збагнути таємниці індійської філософії, вивчити досвід духовної досконалості, який інтерпретован у ведичній культурі.

Мета: виявлення та аналіз морально-етичних та художніх особливостей у ведичній староіндійської літературі.

Ступінь розробки . Якщо брати проблему вивчення взагалі, то спектр джерел, присвячених даній проблемі, досить широкий, оскільки тема Вед завжди відігравала особливу роль. З величезної кількості цих джерел мене найбільше цікавили етнографічні твори вітчизняних дослідників. Засновником вітчизняної школи індології був видатний вчений І.П. Мінаєв (1840-1890). Він став першим російським індологом, вивчив не, тільки мертві, але й живі мови народів Індії. Релігійне життя країни завжди була для нього предметом особливого інтересу. Він вважав, що «ідеалів та життєвої філософії народів Азії» не можна зрозуміти, не знаючи релігійних текстів. Серед видатних українських дослідників можна відмітити Білецького О.І. Найдавніші традиції у вивченні індійської культури в Україні започаткував Харківський університет. Вже перший його ректор, професор I.Ризький у своїй книзі "Введение в круг словесности" (1806) виявляє певну обізнаність з Iндією, згадує санскрит і веди. Також дослідженням Вед займалися Т.Я. Єлизаренкова, Г.М.Бонград-Левин, Г.А. Зограф та багато інших вчених.

1. Історія та структура ведичної літератури

Індійська література має довгу і багату історію. Головні літературні віяння мають північне санскритське або південне тамільське походження. Класична література Індії написана на санскриті. Ці літературні роботи - головним чином релігійні поеми, епопеї і відносяться приблизно до ведичної періоду (1500 до н.е. - 200 до н.е.). Санскритські література особливо розвивалася починаючи з приблизно 200 до н.е. до 1100 нашої ери.

Індуси визнають два види авторитетної релігійної літератури. Перший - шруті («почуте»), вважається або вічним і самосущім, або виявленим внаслідок божественного одкровення. Другий - смріті («спогад»), сприймається література, створена людиною, і володіє меншим авторитетом.

Ведична література включає в себе всі шруті і деякі смріті. У першу чергу, чотири основних зборів (Самхита), кожне з яких має назву веда («священне знання»). З вед найдавнішої і найбільш важливою є перша веда - Рігведа (Веда гімнів), що містить 1028 гімнів. Рігведа (Рігведа-Самхита - її фактичний текст) складається з 10522 (або 10462 в іншій версії) шлок (віршів), кожна з яких написана в певному віршованому розмірі, такому як Гаятри, ануштуп і т.д.Ці 10522 віршів-мантр згруповані в 1028 сукт (гімнів), які, у свою чергу, згруповані в 10 мандал (книг). Розмір цих мандал неоднаковий - наприклад, у 2-ій мандалу міститься 43 сукти, у той час як в 1-ий і в 10-ій - по 191 сукте.Вірші Рігведи на санскриті називаються "рік" - "слово прояснення", "ясноуслишанное". Всі мантри Рігведи було відкрито 400-ам ріші, 25 з яких були жінками. Деякі з цих ріші дотримувалися обітницю безшлюбності, в той час як інші були одружені.Рігведа в основному присвячена гімнам-мантрам, що вихваляють Господа і Його різні втілення у формі божеств, які наводяться найчастіше серед яких - Агні, Індра, Варуна, Савітар та інші.З божеств Трійці в ведах в основному згадується тільки Брахма (Брама, "Господь-Творець"), Що в ведах персоніфікується фактично як Сам Брахман ( "Бог"). Вішну і Шива на момент запису вед згадуються тільки як другорядні божества.Гімни складаються в середньому з десяти строф кожен і виконувалися під час ритуалів, присвячених вогню і сомі ( «священне їхні литі жертви»). Гімни згруповані у десять розділів (мандала), з яких розділи 2-7 визнаються найбільш архаїчними. Остаточна редакція пам'ятника була, ймовірно, завершена до 10 в.до н.е. Основний зміст гімнів Рігведи - вихваляння ведичних богів і звернення до них з моліннями.

Друга веда, Самаведа (Веда піснеспівів), містить 1549 строф, майже повністю запозичених з Рігведи і використовуваних як наспіви під час жертвопринесення соми (і богу СОМЕ).Самаведа містить також пісенники (гана), що пояснюють спосіб виконання цих строф.

Третя веда , Яджурведа (Веда жертовних формул)

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать