Українська полемічна думка у XVI–XVIII ст.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ І ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФІЇ І РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

КАФЕДРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

Реферат за темою:

УКРАЇНСЬКА ПОЛЕМІЧНА ДУМКА У XVI – XVIII СТ.

Виконав:

магістрант групи ФіР-04М

Халіков Р.Х

Науковий керівник:

доц. А. М. Фесенко

Донецьк 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РАЦІОНАЛІСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛЕМІЧНІЙ ДУМЦІ XVI – XVIII СТ

РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКА ПОЛЕМІЧНА ДУМКА В ОСТРОЗЬКОМУ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ОСЕРЕДКУ

РОЗДІЛ 3. КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЦЕНТР

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Українська територія періоду XVI – XVIII ст. стала площею зіткнення кількох релігійних напрямків – православ’я, протестантизму, католицизму та уніатства – між якими розгорілася боротьба за домінування серед християнського населення регіону. Полеміка, яка розгорнулася, стала стимулом для розвитку освіти, філософських досліджень, раціоналізації мислення, оскільки полемісти мали бути достатньо освіченими, щоб вести повноцінну богословську боротьбу. Дослідження цього надзвичайно важливого періоду становлення української думки важливе та актуальне для повного розуміння специфіки української філософії та українського християнства. Актуальність саме даної праці полягає в дослідженні розвитку українського православ’я через призму полемічного богословсько-філософського протистояння задля виявлення його специфіки.

Мета роботи – виявлення специфіки української полемічної думки XVI – XVIII ст. Для її виконання будуть виконані менші завдання – розгляд сукупної ситуації в українському християнстві, висвітлення різних тенденцій в українському православ’ї, насамперед, появи великих культурно-просвітницьких центрів різних форм власності на прикладі Острозького та Київського осередків. Об’єкт роботи ситуація в українському християнстві та християнській думці XVI – XVIII ст. Предмет роботи – український полемічний рух XVI – XVIII ст.

Структура праці зумовлена поставленими проблемами та складається з трьох розділів – у першому висвітлено загальну тогочасну ситуацію в міжконфесійній боротьбі, другий і третій присвячені відповідно різноплановим культурно-просвітницьких осередкам – Острозькому, який був заснований та функціонував за підтримки князів Острозьких, та Київському, який функціонував за підтримки церкви та в менш ворожому середовищі.

РОЗДІЛ 1. РАЦІОНАЛІСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛЕМІЧНІЙ ДУМЦІ XVI – XVIII СТ.

Полемічна традиція в історії української думки пов’язана безпосередньо з релігійним протистоянням. Особливо гострою боротьба на цій території стала в XVI – XVIІI ст.ст. під час розповсюдження ренесансних, реформаційних ідей, а також у зв’язку з впровадженням Берестейської церковної унії в 1596 р. В цей час зіткнулися католицький, православний та реформатський напрямки християнства, йде масштабна богословська полеміка між ними. Боротьба здебільшого ведеться між освіченими полемістами, які добре володіли грецькою та латиною, тобто могли звернутися до першоджерел з логіки. Крім того, ще в XIV – XV століттях було перекладено трактати з логіки Маймоніда та аль-Газалі, а також анонімний арабський текст «Аристотелеві врата» (відомо також, що, наприклад, Станіслав Оріховський знав творчість Аверроеса) [3, 112-113]. Отже, традиція логіки та раціональності була поширена серед українських діячів культури, причому користувалася неабиякою пошаною. У творах письменників XVI – XVIІ ст.ст. можна знайти чимало реверансів у бік розуму як важливого засобу пізнання істини, хоча в українській думці набагато більше значення, ніж у тогочасній європейській, надається серцю, тобто інтуїтивно-містичному пізнанню на засадах християнської віри. Юрій Дрогобич пише в передмові до книги «Прогностична оцінка 1483 року»:

- Обшири неба для наших очей незбагненно великі,

Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть.

Наслідки ми за причинами і навпаки визначаєм,

Так відкривається шлях, що до ефіру веде… [2, 15]

Можна також навести цитати з полемічного твору Іпатія Потія, що захищає Берестейську унію в полеміці з Кліриком Острозьким: «Бачу, ижъ ти слов доставаетъ: много мовиш, але мало пробуешъ. Бо то есть кгрунтъ твого всего доводу, яко бачу (поведаешъ): ижъ тая единость наша не зъгажаетъся зъ волею Божею. Альбо-сь ты порадъцею у Бога былъ, ижъ хочешъ ведати умъ Господень? … Неправду мовишъ, бо того всего не доведешъ … О, незмероное глупство ваше! Же ся обачити не можете, и неподобную речь быти розумеете!» [5, 151-152, 163].

Одним із характерних пріоритетів цієї доби було створення всіма трьома напрямками потужних систем освіти, що дозволяло успішно вести полеміку, остаточною метою якої було захоплення монополії на ортодоксальність і домінування в духовному житті суспільства. Важливість таких освітніх центрів підкреслює В. Литвинов: «На відміну від західних філософів, українські гуманісти замало уваги надавали розробці логічної проблематики, теорії абстрактного мислення, зокрема теорії категорій, висновку, доказу, методу, тобто таким дослідженням, в яких розум стає самоцінністю, звільняється від теології. Це стало можливим згодом, із відкриттям Києво-Могилянсько

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать