Релігійні течії Індії

Така релігія, як індуїзм, склалася на базі давнього брахманізму, точніше, як підсумок суперництва, як результат його перемоги і виник індуїзм. Основи індуїзму походять від Вед та пов'язаних з ним легенд та текстів. Найповнішим визначенням поняття «індуїзм» можна вважати індійський спосіб життя, включно зі всією сумою життєвих принципів і норм; соціальних і етичних цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят тощо. Більшість ведичних богів ввійшли в минуле і тільки незначна їх частина, головним чином завдяки згадуванням в міфах і легендах, збереглася у людській пам'яті. Тому не дивно, що у спрощеному і переробленому індуїзмі на перший план ввійшли нові божества, точніше, нові іпостасі тих самих давно відомих державних богів, які набули нового життя в релігійній системі індуїзму. Ці боги були ближчими і зрозумілішими людям. Індуїзм не має конкретного засновника.

До головних особливостей індуїзму належить тісний зв'язок із традиційною соціальною структурою індійського суспільства - його розподілом на варни і касти. Варни (які досить часто плутають з кастами) - це основні прошарки індійського суспільства, що утворилися після арійського завоювання Індії і зберігають свій соціальний вплив донині. Існує чотири варни: жерців - брахманів, кшатріїв, або воїнів і чиновників; вайш'їв, або торговців, ремісників і хліборобів; шудр - людей, які виконують найнекваліфікованіші і брудні роботи. Приналежність до варни визначається народженням і окреслює коло занять, соціальних прав і обов'язків її членів. Касти є професійними об'єднаннями, яких налічується кілька тисяч. Кастова приналежність будь-якого індуса також визначається його народженням. Історично склався перелік каст, до яких може входити брахман, кшатрій, вайш'я або шудра. Член варни (касти) з моменту народження і протягом усього життя належіть до неї і може бути виключений тільки за невиконання чи порушення кастових законів. Перехід з однієї варни (касти) до іншої в принципі неможливий.

Зв'язок між кастами і варнами й індуїзмом слід вважати взаємним. З одного боку, приналежність до тієї або іншої касти і варни обумовлює не тільки коло божеств, а й сам спосіб сповідання релігії для їхніх членів. Тому релігійна практика вищих каст концентрувалася на пізнанні божественних істин шляхом переважно філософських міркувань і йогівської медитації, нижчі касти зосередили своє релігійне життя навколо правильного виконання всього ритуально - церемоніального комплексу індуїзму. З другого боку, пов'язані з кастами та варнами правила - заборона міжкастових шлюбів, спільного прийняття їжі, відправлення релігійних обрядів, поведінка членів кожної касти, стосунки між кастами - все це здавна отримало форми релігійних канонів. Ця обставина сприяє міцності варно - кастового устрою в сучасній Республіці Індія.

Жрецтво в індуїзмі поділяється на кілька категорій:

· Жрецтво великих храмів, до «службових обов'язків» яких відноситься організація і проведення богослужінь та організація релігійних церемоній і свят.

· Жерці в невеликих храмах (їх часто називають «пуджарі») одночасно займаються тим самим, що жерці у великих храмах роблять спеціалізовано. У багатьох випадках за соціальним статусом вони не брахмани. Більше того, в їхні святині брахман навіть не ввійде.

· Домашні жреці - пурохіти, які керують проведенням домашніх богослужінь.

· Гуру виступає в ролі духовного радника певної (звичайно дуже заможної) родини або групи родин. Роль гуру в їхньому житті дуже багатобічна і не обмежується власне релігійними настановами - він і наставник, і радник, і миротворець у сімейних конфліктах. У кастовому суспільстві з його гострими внутрішніми суперечностями, у країні, яку захльостували незліченні хвилі завойовників із власними релігійними системами, гуру забезпечували і продовжують забезпечувати наступність традицій і життєвого устрою індусів. Гуру, всупереч уявленням про нього європейців, не пустельник і не аскет. Він має власний будинок, дружину й дітей. Просто, живучи по сусідству з опікуваними ним родинами, гуру добре знайомий з усіма членами родини, їхніми психологічними особливостями, звичками, сильними і слабкими сторонами.

Відлюдники (садху). через їхній аскетичний спосіб життя, високу моральну доброчесність і практику духовної медитації садху приписують надприродні можливості, а їхнім порадам - здатність наставити звичайну людину на шлях істинного благочестя. Усі садху в тією або іншою мірою практикують йогівські вправи як засіб очищення тіла і розуму. Добрі люди, яким не вистачає часу належно виконувати щоденні пуджі, часто подають садху якусь їжу, як милостиню. Переконання в необхідності посередництва жерця для досягнення мети, що може бути реалізована лише за умови сприяння надприродних сил, підносить до давньої магії. В Індії та індуїзмі це знайшло вияв у вигляді магічних способів, на основі яких виникнули формули - мантри, тобто освячені заклинання. Мантри використовують багато індійців. Свої мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін.

Роль, аналогічну мантрам, відіграють численні талісмани й амулети (шнурки, значки тощо). Всі ці предмети як і мантри, становлять необхідний реквізит професійних чаклунів, по допомогу до яких звертаються індійці, особливо в селах. Чаклун - той самий жрець, але рангом нижчий, простіший, найчастіше неписьменний. Основою його мудрості є діаграми і чаклунські кола (ятри) з буквою О. Він має неабиякий авторитет серед населе