Роль полеміки в раціоналізації релігійного дискурсу в межах класичної ісламської релігійної філософії

Халіков Р.Х.

Реферат

Роль полеміки в раціоналізації релігійного дискурсу в межах класичної ісламської релігійної філософії

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Типовий процес становлення раціонального методу аргументації в межах релігійної полеміки

Розділ 2. Виникнення й раціоналізація релігійно-філософської полеміки в ісламській теологічній традиції

Розділ 3. Розмежування прихильників та противників раціонального критерію істинності

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Єдиною формою суспільної свідомості, яка використовує суто раціональні засоби під час формування картини світу, є філософія. Проте розвиток філософії – це історичний процес, який співвідноситься з процесом становлення раціональності та набуття нею статусу авторитетного метода пізнання та критерію для встановлення істини. Саме дослідження процесу підвищення ролі раціональності та переходу інших видів дискурсу до раціональної площини є актуальним для виявлення причин та засад поступового набуття філософією рангу оптимального способу пошуку та встановлення істини. Дана праця присвячена одному з важливих аспектів досліджуваного явища – заміні позараціональних орієнтирів під час пошуку істини в межах релігійного дискурсу раціональними, а відтак – переведенню релігійного дискурсу в філософську площину. Метою праці є демонстрація принципової ролі полеміки між представниками різних напрямків у межах класичної ісламської філософії в процесі раціоналізації релігійного дискурсу.

Аналіз причин і головних характеристик релігійно-філософської полеміки дозволить виокремити ґрунтовні засади формування філософської традиції в межах релігійного світогляду, з можливістю в подальшому застосувати отримані узагальнення для характеристики схожих процесів в інших релігійних традиціях. Об’єктом даної роботи виступає класична ісламська релігійно-філософська думка, а предметом – характерні риси релігійної дискусії, що дозволяють встановити шляхи й засоби її впливу на формування та посилення позицій раціональності, а через це на розвиток філософського світогляду, орієнтації на раціональні логічні критерії під час боротьби за визнання власної позиції істинною (ортодоксальною).

Повноцінному розкриттю проблеми сприятиме вирішення наступних завдань:

- висвітлення причин виникнення релігійної полеміки взагалі та зокрема причин її поступового переходу до раціонально-логічних побудов у процесі встановлення гідного критерію істини;

- з’ясування характерних рис релігійної полеміки – форм, яких вона набуває в ході історичного розвитку; засобів, які учасники використовують у процесі аргументації власних положень;

- демонстрація результатів, до яких призводить раціоналізація релігійної полеміки, зокрема переходу до раціонального критерію в гносеології, створення оригінальних логічних теорій, або звернення до вже існуючих.

Задля розкриття питань і вирішення проблем, що поставлені, під час дослідження використані джерела з класичної ісламської філософії а також дослідження й матеріали з галузей історії філософії, соціології релігії. Праці з соціології релігії [5, 6] дозволяють виокремити певні риси релігійної полеміки, що характеризують її взагалі та висвітлюють зокрема процес раціоналізації релігійного дискурсу. Історико-філософські [7, 9, 10, 13, 15, 16] дослідження дають змогу простежити відповідні процеси в межах різних релігійно-філософських традицій, віднайти загальні правила та індивідуальні особливості в кожному випадку, що досліджуватиметься. Також значною є група першоджерел [1, 2, 8], що висвітлюють безпосереднє ставлення ісламських мислителів до досліджуваної проблеми.

Структура праці дозволяє встановити причини виникнення та раціоналізації релігійної полеміки, простежити на прикладі ісламських теологів і філософів типовий процес поступового надання переваги раціональному критерію в гносеології перед надприроднім, визначити основні характеристики релігійно-філософської полеміки в ісламській думці, нарешті – встановити наслідки раціоналізації релігійного дискурсу, розмежування прибічників та противників такої тенденції та розмежування суто релігійного та філософського дискурсів у межах ісламської філософської та теологічної традиції.

РОЗДІЛ 1. ТИПОВИЙ ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО МЕТОДУ АРГУМЕНТАЦІЇ В МЕЖАХ РЕЛІГІЙНОЇ ПОЛЕМІКИ

Релігійна система, яка щойно виникла, має досить незначне відношення до філософського (раціонального par excellence) світосприйняття. Вона на першому етапі свого розвитку переважно має просту, нероздроблену структуру, спирається на авторитет харизматичного лідера; з’являються базові доктринальні тексти, але ще нема канонічних коментарів. Згодом на місце первинної громади приходить більш складна, постійно діюча, інституціоналізована спільнота, яка вже безпосередньо не відноситься до часу появи системи. За М. Вебером, «перетворення особистої прихильності до пророка в дотримування його вчення всередині спільноти – звичайний процес, завдяки якому вчення пророка просувається в повсякденність у межах певної постійної установи» [6, с. 124]. У такій спільноті вже не діє посилання на авторитет чи харизму лідера задля ствердження монополії на істину, оскільки нові функціонери вже не мають особистого авторитету, наближуються за своїм статусом до звичайних членів спільноти. Виникає проблема, яку П. Бергер і Т. Лукман характеризують як необхідніс