Мартін Лютер – засновник реформації

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

Інститут історії, етнології і права

Реферат:

Мартін Лютер – засновник реформації

Виконав

Студент групи 2-В

Вінниця. 2007

План

Вступ.

1. Біографічні данні

2. Світовий порядок

3. Вчення про два царства

4. Вчення про панування

5. Християнин у Politia

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Реформаторський рух XVIст. підірвав «теократичну систему, що об'єднувала середньовіччя». Від пізньосередньовічних церковних реформаційних рухів цей рух принципово відрізнявся. Традиційну ідею respublicachristiana, яка зокрема вимагала підпорядкування та правомірної єдності eklesiauniversilasта світської роlіtіа, залишали недоторканою єдиною об'єднувальною сутністю християнства і найрадикальніші прибічники концеліаризму та національної церкви, і немилосердні критики секуляризованого папства, римської курії та її фіскальної системи, скандального підходу до наділення бенефіціями й парафіями, що пустив метастази в усіх країнах західного християнства і передусім, як казав Иозеф Лорц, в «незадоволеній станом національної церкви Німеччині». Всередині цієї respublicachristianaсубординація між духовною і світською владами ніколи не заперечувалася. У пізньому Середньовіччі, всупереч крайнощам папської тези про plenitudopotestatis; папи, Марсилій Падуанський, висував свою не менш радикальну концепцію державної церкви. У війнах між папою Боніфацієм VIII та королем Філіпом IV Гарним, а також кайзером Люд-вігом Баварським та Авіньйонським папством світські уряди, всупереч зазіханням церкви, демонстрували силу й самоусвідомлення. Але ніколи не ставилося під сумнів уявлення про всеохопну єдність, який складався у respublicachristianaз двох структур права. Світська влада не мала ніяких інших власних повноважень, окрім окреслених спіритуальним та ієрархічним ладом. Вона утворювала лише світський сектор всеохопної духовносвітської корпорації християнської громади, яка залучала усі царини буття і зливалася у corpusChristimistycum. І тільки реформатор Мартин Лютер теологічне розформував своїм вченням про два царства цю традиційну конструкцію corpusChristi, здійснивши тим самим вирішальний злам у правовій та соціальній теології .

Ця просто-таки революційна зміна аж ніяк не є результатом філософських або теологічних спекуляцій. Вона є плодом кількарічної відчайдушної боротьби молодого ченця-теолога Мартина Лютера за справедливість, яка дійсна лише від Бога. В палких зусиллях Лютера настійливе прагнення пізньосередньовічної людини дорелігійної впевненості посеред непевності життя зазнало нечуваної взірцевої концентрації. В основі надмірно гарячої та збудженої релігійності пізнього Середньовіччя з усіма її виявами далекої від власне християнської віри побожності, яка маніфестувалась у неймовірному бажанні дива, безконечних прощах та уречевленому культі реліквій, була туга за perfectiohominischrisitiani, туга за життям у наслідуванні Христа. Молодий Лютер також глибоко переймався багатьма внутрішніми й зовнішніми небезпеками цієї «апокаліптичної епохи» і був причетний до її екзистенційних страхів.

1. Біографічні данні

Мартін Лютер народився 10 листопада 1483 р. в Айслебені. Його батько, Ганс Лютер, син селянина з мансфельдського гірничого району без права на батьківський спадок, прожив своє життя як дрібний бюргер і власник плавильної печі. Амбітний батько намагався дати синові добру освіту, яка б дозволила йому увійти до вищих верств однієї з численних німецьких держав того часу. Юний Мартін отримав у латинських школах Мансфельду, Магдебургу та Айзенаху традиційну середньовічну освіту. Хоча він навряд чи був знайомий зі світом гуманістичних ідей, проте напевно зазнав впливу Devotiomoderna. Основний курс вільних мистецтв у Ерфурті (1501-1505) перебував повністю під впливом номіналіської філософії. За бажанням батька Лютер взяв у Ерфурті продовжений магістерський курс з цивільного права. Але 2 червня 1505 р. поблизу Штотернгайму стався удар блискавкою, який спрямував його думки у геть іншому напрямі: Лютер вступив до монастиря ерфуртських августинців-еремітів. Він обрав цей монастир, що належав до конгрегації із найсуворішим уставом, аби дійсно мати право на християнина. Він намагався досягти довершеного стану християнина завдяки неухильному дотриманню орденських правил і щиросердому виконанню свого чернечого обов'язку .

Чернеча старанність Лютера незабаром привернула увагу до нього з боку керівників. 1507 р. його висвятили на священика і таким чином заохотили до вивчання теології. Теологічні студії, так само як колись студії з вільних мистецтв і власна лекційна діяльність Лютера на факультетах вільних мистецтв Ерфурту і Вітенберґу, перебували під незаперечним номіналістичним впливом. Вивчення робіт орденського святого Августина також відбувалося у річищі й дусі номіналізму . 18 жовтня 1512р. Мартин Лютер отримав ступінь доктора теології. Невдовзі після цього він обійняв посаду професора біблійних студій Вітенберзького університету та став священиком міської церкви. Обидві посади він займав до самої смерті. 1510р. він уперше зайнявся владнанням орденських справ і здійснив подорож до Риму, яка його розчарувала. Відтоді він займався переважно адміністративною роботою. А 1515 р. він навіть став членом конгре

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать