Психічний розвиток дитини-дошкільника в інтернатних закладах

Зміст

Вступ

1. Загальні основи психологічних особливостей розвитку особистості дошкільника

2. Етапи психологічного розвитку дітей, що виховуються не в сім’ї

3. Особливості соціальної дезадаптації дітей із порушеннями розвитку в дошкільних інтернатних закладах

4. Корекційно-виховна робота із соціально дезадаптованими дітьми із ЗПР в закладах інтернатного типу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Виховання дітей - це віддача особливих сил, сил духовних. Людину ми створюємо любов'ю - любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих родинах, де мати і батько люблять один одного і разом з тим люблять і поважають людей.

Людина криком сповіщає світ про своє народження, потім починаються його вчинки, починається його поводження. Людина поступово відкриває світ, пізнає його розумом і серцем. Він бачить матір, посміхається їй і його перша незрозуміла думка, якщо тільки можна її назвати думкою, - це відчуття того, що мати (а потім і батько) існують для його радості, для його щастя. Людина піднімається на ноги, бачить квітку і метелика, що пурхає над ним, бачить яскраву іграшку - і мама, і папа радіють, коли він, син, радіє... Чим далі, тим більше вступає в дію закономірність: якщо поводження, вчинки маленької людини диктуються тільки його потребами, людина виростає виродком. У нього розвиваються ненормальні, підвищені вимоги до життя і майже усяка відсутність вимог до себе.

Особливості психічного розвитку дітей, що виховуються поза родиною, без піклування батьків (у будинках дитини, дитячих будинках і інтернатах) - актуальна проблема нашого часу.

Тому останні 10 - 15 років психологи всіх країн стурбовані проблемою вдосконалення виховання дітей в установах інтернатного типу. У нашій країні підсилилася увага до виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків. Щоб ця увага стала ефективним, необхідно забезпечити педагогічні колективи дитячих виховних установ науково обґрунтованими психологічними рекомендаціями зі створення умов, що сприяють психічному розвитку й формуванню особистості дітей.

А для цього повинні бути вивчені психологічні особливості розвитку дітей, що залишилися без піклування батьків.

Темп розвитку таких дітей уповільнений у порівнянні з дітьми, що виховуються в родині. Їхній розвиток і здоров'я мають ряд негативних особливостей, які відзначаються на всіх етапах - від дитинства до підліткового віку й далі.

Результати порівняльних досліджень психічного розвитку дітей, що виховуються в родині й поза родиною, дозволяють досить різнобічно представити, як властиво й вікову динаміку формування особистості дитини, так і специфіку психічного розвитку дітей на різних етапах онтогенезу залежно від умов їхнього виховання й навчання.

Мета цієї роботи - обговорити проблему психологічного розвитку дітей дошкільного віку в умовах інтернату.

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

- розглянути загальні основи психологічних особливостей розвитку особистості дошкільника;

- визначити етапи психологічного розвитку дітей, що виховуються не в сім’ї;

- встановити особливості соціальної дезадаптації дітей із порушеннями розвитку в дошкільних інтернатних закладах;

- визначити основи корекційно-виховної робота із соціально дезадаптованими дітьми із ЗПР в закладах інтернатного типу.

Дана проблема цілком не розроблена і все це вимагає більш пильної уваги з боку педагогів, батьків, вихователів.

1. Загальні основи психологічних особливостей розвитку особистості дошкільника

Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.

Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.

Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання.

Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.

Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника (О.В. Запорожець).

Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з лю

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать