Використання комп'ютера на уроках розвитку зв'язного мовлення в початкових класах

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови в початковій школі

1.1. Методична система уроків розвитку мовленнєвої діяльності

1.2. Психолого-педагогічний аспект використання комп’ютера для розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів

1.3. Опис ППЗ для розробки дидактичних засобів

Розділ 2. Орієнтовні зразки уроків з розвитку зв’язного мовлення молодших школярів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Велике значення для розвитку мовленнєвої діяльності мають засоби, що їх використовує вчитель, виконуючи при цьому різні дидактичні завдання:

o концентрація уваги;

o розвиток мислительних процесів;

o розвиток пам’яті;

o формування певних стандартів мовлення (побудова тексту, правильність вимови та ін.).

Такі засоби використовуються щоуроку, з року в рік, а так як вчительський арсенал не є безмежним, то і самим учням стають не цікавими вже сотні разів бачені малюнки, слайди тощо.

Чудовий вихід із такої ситуації ми вбачаємо у використанні комп’ютерних дидактичних засобів або засобів, розроблених за допомогою ПК.

Об’єктом курсової роботи є розвиток зв’язного мовлення учнів початкової школи.

Предмет роботи – використання комп’ютера для покращення розвитку мовлення молодших школярів на уроках (зокрема української мови).

Метою курсової роботи є розробка шляхів застосування ППЗ (прикладного програмного забезпечення) в роботі вчителя, пов’язаній із розвитком мовленнєвих навичок учнів 1-4 класів.

Розділ 1. Особливості розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови в початковій школі

1.1 Методична система уроків розвитку мовленнєвої діяльності

Розвиток мовлення є провідним принципом навчання рідної мови в початкових класах, який пронизує і об’єднує всі сторони мовленнєвої діяльності учнів.

З перших уроків української мови діти в доступній для них формі засвоюють основні функції мовлення: мовлення є важливим засобом спілкування, обміну думками й почуттями між людьми, передачі й засвоєння певної інформації, колективного досвіду людства і т.д.

Ось чому розвиток мовлення вимагає постійного педагогічного керівництва.

У розвитку мовлення чітко визначаються такі лінії: удосконалення звуковимови і культури мовлення, робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника, удосконалення граматичного ладу мовлення, робота над зв’язним мовленням.

Вправи з розвитку зв’язного мовлення: перекази, твори і т. п. представляють собою найвищий ступінь у складній системі мовленнєвих вправ, оскільки вони об’єднують усі вміння — і в області словника, і на рівні речення, і з логіки та композиції тексту, і вміння накопичувати матеріал, і графіко-орфографічні вміння.

Одиницями зв’язного мовлення можна вважати розповідь, статтю, роман, доповідь, звіт і т.п., а в умовах школи — розгорнуту усну відповідь, твір, переказ і т.д.

Найбільш поширеними вправами з розвитку зв’язного мовлення є: розгорнуті відповіді на запитання (в тому числі й бесіди), записи на основі спостережень, усний переказ прочитаного (в його різноманітних варіантах), усні розповіді учнів на задану тему, за картиною, за даним початком (кінцем) і т.п., розповідь художніх текстів, вивчених напам’ять, імпровізація казок, письмові перекази зразкових текстів, інсценізація оповідань і казок, різноманітні види драматизації, словесне малювання, уявлена екранізація прочитаних або власних оповідань, письмові твори різноманітних типів, листи, ділові папери: оголошення, адреса і т.п. Як бачимо, різноманітність вправ достатньо широка. Вони різні за формою, змістом, мовою, жанром, за місцем проведення, участю дітей при їх виконанні. Всі вправи виконуються практичним способом, оскільки весь матеріал дається учням майже без теорії.

Розвивати зв’язне мовлення школярів — це значить розвивати ряд конкретних умінь, а саме:

1. Уміння розуміти тему, визначати її межі, розкривати її з відповідною повнотою. Підготовка до розуміння теми проводиться при навчанні переказу, при аналізі зразків, а самостійне розкриття теми здійснюється при складанні та написанні твору.

2. Уміння підпорядкувати свій твір основній думці. Дитячі роботи завжди несуть у собі відповідну думку: радісне сприйняття чудових картин природи, повага до старших, любов до тварин і т.д.

3. Уміння добирати матеріал для розповіді, твору або іншого зв’язного тексту. Необхідно відбирати те, що є суттєвим для розкриття теми. Збір матеріалу може відбуватися тривалий час.

4. Уміння систематизувати матеріал, розташовувати його у потрібній послідовності. Школярі самі вирішують, про що треба сказати спочатку, про що пізніше.

5. Уміння складати план до зв’язного тексту, який необхідно буде записати, дотримуючись цього плану.

6. Уміння користуватися засобами мови відповідно до літературних норм і завдань висловлювання, що неможливо без достатнього словникового запасу, синтаксичних умінь. Цьому сприяють системи вправ зі словом, словосполученням і реченням, а також засвоєння зразкових текстів.

7. Уміння складати усний чи письмовий текст. Важливо навчити дітей працювати над текстом швидко, уміщатися в терміни, що відводяться на розповідь, переказ, твір.

Школярі оволодівають уміннями, послідовно просуваючись від простих до більш складних. Встановлюючи зв’язки між ними, пл

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать