Проблема індивідуалізації на уроках фізичної культури

Проблема індивідуалізації на уроках фізичної культури

План

Вступ

1. Теоретичні основи питання про індивідуальний підхід до дітей

1.1 Погляди педагогів на індивідуальний підхід виховання

1.2 Облік індивідуальних особливостей у різні вікові періоди

2. Методика проведення занять з урахуванням індивідуального підходу

2.1 Принцип доступності в індивідуальному підході виховання школярів

2.2 Диференційоване навчання в реалізації індивідуального підходу

Висновки

Література

Вступ

Вищою цінністю нашого суспільства є людина. Увага до виховання людини, турбота про всебічний розвиток її здібностей, вдосконалення особистих якостей уходить в коло проблем сучасного суспільства. Існування індивідуальних відмінностей між людьми – факт очевидний. Необхідність індивідуального підходу викликана тією обставиною, що будь-яка дія на дитину заломлюється через його індивідуальні особливості, через «внутрішні умови», без урахування яких неможливий по-справжньому дієвий процес виховання. Всебічний розвиток кожної людини – програмна мета нашого суспільства – припускає як важливу умову виявлення творчого потенціалу особи, формування індивідуальності як вищого рівня її розвитку. Кожна людина повинна мати можливості виявити себе. У цьому зацікавлені й окрема особистість, і все суспільство. Вікові ролі людського чинника в розвитку нашого суспільства поставило питання про індивідуальну роботу як важливій формі виховання. Індивідуальний підхід ніяк не протистоїть принципу колективності – основному принципу не тільки виховання, але й всього устрою нашого життя.

Індивідуальний підхід це не разовий захід. Він повинен пронизувати всю систему дії на дитину, і саме тому це загальний принцип виховання. Разом з тим в різних сферах виховання й навчання цей підхід виявляється в різній мірі. Індивідуальний підхід націлений у першу чергу на зміцнення позитивних якостей і усунення недоліків. При умінні й своєчасному втручанні можна уникнути небажаного, болісного процесу перевиховання.

За допомогою індивідуального підходу можна знайти «ключ» до кожної дитини. Індивідуальний підхід – один з головних принципів педагогіки. Сама проблема індивідуального підходу носить творчий характер, але існують основні моменти при здійсненні диференційованого підходу до дітей.

Об'єкт: цілеспрямований процес виховання дітей різного шкільного віку.

Предмет: методи і прийоми індивідуального підходу до дітей в процесі виховання в умові школи.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати вплив індивідуальної дії на виховання й розвиток дитини.

Гіпотеза: за допомогою використання індивідуального підходу у фізичному вихованні дітей, можна добитися кращого результату у вихованні всебічно розвиненої особистості.

Завдання:

1. Теоретично обґрунтувати значення й роль індивідуального підходу у вихованні і навчанні дітей шкільного віку.

2. Розкрити роль педагога в здійсненні індивідуального підходу.

3. Виявити індивідуально-психологічні особливості дитини.

Теоретичне значення дослідження полягає у вивченні індивідуального підходу у фізичному вихованні школярів.

Практична значущість дослідження полягає у використанні принципу доступності та прийомів диференційованого навчання у фізичному вихованні учнів та використанні матеріалу роботи для педагогічних училищ та вчителів шкіл.

Структура роботи. Курсова робота викладена на 27 сторінках комп’ютерного набору, містить 1 таблицю. Складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літератури. У роботі використано 20 літературних джерел.

1. Теоретичні основи питання про індивідуальний підхід до дітей

1.1 Погляди педагогів на індивідуальний підхід виховання

Проблемі індивідуального підходу у вихованні дітей приділяли увагу багато представників прогресивної педагогіки, як російської, так і зарубіжної.

Вже в педагогічній системі Я.А. Коменського – великого чеського педагога – чітко позначені положення про те, що весь процес навчання і виховання дітей необхідно будувати з урахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей і виявляти ці особливості шляхом систематичних спостережень. [8]

Російський педагог К.Д. Ушинській розробив обширну методику прийомів індивідуального підходу до дітей, основи профілактичної роботи з виховання корисних звичок. У той же час він висловив думку, що в складному процесі індивідуального підходу до дитини не можна давати якісь певні рецепти, тим самим, підкресливши творчий характер рішення проблеми. [8]

Педагоги і громадські діячі дореволюційної Росії приділяли увагу розробці теоретичних положень індивідуального підходу. Так, Е.Н. Водовозова вказувала на необхідність знання вихователями і батьками наукових основ психології і фізіології дитини, для того, щоб уміти всебічно аналізувати її вчинки. У вихованні дітей вона відводила велику роль праці, вважаючи її найдієвішим, найкращим виховним засобом. Разом з тим вона також попереджала, що неможливо виробити єдині правила підходу до всіх дітей, без виключення, оскільки діти за своїми індивідуальними особливостями дуже різні. [5]

Критично використовуючи спадщину дореволюційної педагогіки Н.К. Крупськая розглядала розвиток індивідуальних якостей кожної дитини як обов'язкову й необхідну умову її всебічного ви

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать