Заклади гостинності у Стародавньому Світі

Перші спогади про заклади гостинності тікають вглибину віків, до часів Античності. Античність постає перед нами як історична епоха, яка химерно міняла свої форми і образи – грецькі, етруські, карфагенські, елліністичні та римські. Це світ культури і світ людини зі справжньою сферою історичного життя, що творилась і переживалась людьми з їх неповторними долями та індивідуальностями. Люди жили в різні епохи Античності і були нерівними за походженням, соціальним статусом, освітою, характером. Античний спадок «золотим ланцюгом» звязував в одне часи та народи, спадок, без якого не могло обійтись ні одне наступне століття.

Європейська цивілізація побудована на античному фундаменті. Величезні просотори навкруги Середземного моря, на Близькому Сході, європейські землі від Атлантичного океану до Чорного моря, від Британії до Італії були протягом багатьох століть цивілізовані на античний лад. Античність показала світу різні форми організації людського суспільства – політичні і соціальні. Демократія народилась у Стародавній Греції. Рим дав приклади республіканського ладу, а потім імперії з існуванням багатьох народів, мов, релігій і земель. Рим відкрив світу найважливішу роль права в регулюванні всіх типів людських відносин. В античному світі була зроблена грандіозна спроба воз'єднання Заходу і Сходу в єдину цивілізацію. Античний спадок на протязі століть живило і продовжує живити світову культуру і науку. В античності було закладено основу багатьох наук.

Найбільш важливий вклад в античному спадку залишили древні греки та римляни. На своїх витоках Греція та Рим були різними, але разом з тим у Греції та Риму стільки спільного, що їх відносять до однієї цивілізації. До VІІ ст. до н. е. було винайдено алфавітне письмо, століття потому – карбована монета. Культура стала перевагою мас, а монета полегшила обмін між країнами та всередині країни.

З тих пір, як людина почала подорожувати, виникла необхідність нічлігу поза його будинком і місцем, де б він міг вгамувати голод і спрагу. Всякий попит породжує пропозицію, тому у відповідь на попит з боку мандрівників на послуги з розміщення і харчування з'явилися відповідні підприємства, що надають ці послуги. Деякі дослідники відносять появу подібних підприємств до часу винаходу стародавніми шумерами колеса. Проте достовірнішими треба вважати відомості, що дійшли до нас, про старогрецькі і давньоримські таверни і хоспітеуми. Треба відзначити, що в цей час римляни були вже досвідченими мандрівниками, які відвідували вельми віддалені від столиці куточки Римської імперії. Подорожі до єгипетських пірамід були досить популярні. У Римській імперії існувало навіть те, що ми зараз називаємо класифікацією готелів: на давньоримських картах місця для нічлігу, що розташовувалися зазвичай на відстані денного переходу один від одного, були позначені різними символами в залежності від рівня послуг, що надаються. Згадку про наявність стародавніх готелів можна зустріти навіть в Євангелії: Ісус Христос народився в печері, оскільки його батькам не знайшлося місця в готелях, переповнених з нагоди проведення перепису населення.

Перша згадка про заклади гостинності були виявлені в стародавніх манускриптах – в знаменитому кодексі законів царя Вавилонії – Хаммурапі (1700 р. до н. е.). Завдяки цим згадкам стає зрозумілим, що існуючі в той час таверни користувались сумнівною репутацією. Кодекс Хаммурапі зобов'язував господарів таверн доносити на відвідувачів, які вели розмови про владу. Склад відвідувачів був достатньо різноманітний та специфічний.

Одні вважають, що слово «гостинність» від старофранцузького – «ospis» - «дім, що приймає подорожуючих». Інші – що від латинського «hospitalis» , що означає «гостинність» . «Гостинці » - так називали в античності людей разом з їх сімейством, що надавали прийом гостей в своєму домі. З ними іноземна держава підписувала союз про взаємну допомогу, дружбу та захист.

Але готелі, в яких можна знайти притулок за гроші, не були відомими в той період. Іноземці завжди могли знайти гостинний прийом в приватних будинках. Основна маса римського населення жила в сільських трібах. В ранню епоху це були будинки атріумного типу, в основному, одноповерхові. Назва походить від слова «atrium», що пішло від прикметника «ater» - «чорний» . Основне приміщенн назвали так невипадково. В кімнаті знаходилось вогнище, яке і зафарбовувало своєю сажею стіни під час приготування їжі. Плита розташовувалась в глибині кімнати, а на передньому плані – господарське ліжко. В центрі атрія знаходився басейн, куди стікала дощова вода через отвір в дасі. Вікрн було мало і всі розташовувались наверху. По обидва боки від дверей вздовж стін відгорожувались один від одного дошками кімнати, вхід в які відділявся від атрія ширмами. Ось вони і служили спальнями для інших членів сім'ї чи для гостей. Дім не перевантажували меблями: стіл, лавки, скриня для одягу, навісні шафи та полиці – ось і все нехитре меблювання.

Розклад дня був продиктований тривалістю світлового дня і необхідністю дорожити сонячним світлом. Тому люди вставали рано, зі сходом сонця. Люди, які починали свій труддовий день, перш за все вмивали лице і руки, з'їдали простий перший сніданок, який називався «ientaculum». Сніданок складався із шматка хліба, сиру, оливок, цибулі, іноді з доданням вареної риби.

В середині дня римляни переривали роботу для