Функціональне зонування рекреаційних районів

МІНІСТЕРСТВО СВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО -

ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет торгівлі, готельно-ресторанного

і туристичного бізнесу

РЕФЕРАТ

з курсу: ”Туристичні комплекси”

на тему:

”Функціональне зонування рекреаційних районів»

Виконала:

ст. IV-го к.,гр. ТР-07

Дмитренко М.М.

Харків 2010

1. Поняття рекреаційного району. Види рекреаційних районів

Рекреаційний район є основною планувальною одиницею в структурі рекреаційного регіону.

Функціональне зонування рекреаційних територій є основою рекреаційного зонування як важливої передумови здійснення політики розвитку сфери санаторно-курортного лікування, туризму і відпочинку в регіоні.

Рекреаційне зонування необхідне для проведення внутрішньорегіональної рекреаційної політики, регіонального управління і регулювання визначення рекреаційної спеціалізації, яка дасть імпульс до вирівнювання соціально-економічної ситуації у всіх адміністративних районах області. Перш за все потрібно визначити територіальну організацію рекреаційно-оздоровчого комплексу і охарактеризувати її форми.

Простою формою сучасної територіальної організації рекреаційно-оздоровчого комплексу є рекреаційний пункт, який є окремо розміщені спеціалізовані установи. Досконалою|довершеною| формою є рекреаційні центри і вузли.

Рекреаційні центри - це окремі населені пункти з|із| набором рекреаційних установ або окремих об'єктів, промовців центрами формування рекреаційного вузла, а рекреаційні вузли - це сукупність рекреаційних центрів на компактній території. Сукупність рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, які спільно використовують рекреаційні ресурси і розташовані на ній інфраструктурні райони, частіше поліфункціональні, а саме курортно-оздоровчі. Як найвищі таксономічні одиниці територіально-рекреаційного-обслуговування| можуть виділятися рекреаційні регіони і зони. Рекреаційний регіон - це група рекреаційних районів в межах певних територій, природних і історико-культурних ресурсів, що характеризуються спільністю, єдиними інфраструктурними взаємозв'язками т.д Функціональне зонування рекреаційних територій здійснюється на основі оцінки придатності території для різних видів рекреаційної діяльності.

Склад рекреаційного району :

Рекреаційні райони розрізняються за функціональними ознаками (поліфункціональні і монофункциональні) і природній ознаці (горноприморские, приморско-рівнинні, озерно-річкові, гірські, острівні, урбанизировані).

Монофункциональні рекреаційні райони розрізняються типологічно (тільки курортні або тільки туристські). Поліфункціональні райони можуть бути визначені за переважною функцією (наприклад, Кавказько-Чорноморський район є переважно курортним, тому що питома вага лікувальних установ складає 92% у загальній кількості рекреаційних установ, і тільки 8% - туристських).

Гірничо-приморські райони характеризуються насамперед наявністю і розміщенням пляжних і гірських ресурсів. Складність рельєфів таких районів вимагає поясного (за горизонталлю) і вертикального (перевищення над рівнем моря) зонування. Таке зонування визначає зони для , розміщення різних за функціями рекреаційних комплексів.

Гірські райони визначаються особливостями рельєфу: у виді ландшафтного "амфітеатру", ландшафтного "коридору", ландшафтних "сходів". Цінність гірських рекреаційних районів полягає в круглорічному використанні: улітку - для туризму і відпочинку: узимку - для туризму і лижного спорту.

Озерно-річкові рекреаційні райони визначаються внутрішньою географічною структурою і зовнішньою конфігурацією акваторій:

1) однобічне розташування району біля великого озера або судноплавної ріки;

2) периметральне розташування району, у якому озеро є композиційним ядром: рекреаційний район на базі декількох невеликих озер будується за принципом диференціації рекреаційних занять на кожнім з озер.

Вперше рекреаційне районування в СРСР було здійснене школою професора В.С. Преображенського (Інститут географії Академії наук СРСР) в 1973 р. і витончено в 1980 р. Тоді вся територія СРСР по мірі розвиненості була розділена на 4 зони і 20 районів. Через 5 років, велику деталізацію до рекреаційного районування вніс І.В. Зорін, розбивши територію СРСР на 5 зон і 31 район.

Рекреаційний район виступаєосновою рекреаційного районування, яке відображає особливості територіального розподілу праці при виробництві рекреаційних послуг.

Залежно від поставлених дослідниками завдань як районоутворюючі ознаки можуть бути прийняті різні характеристики. Вибір районоутворюючихознак залежить від масштабу досліджуваної території (району, республіки, держави). Зонування території по мірі комфортності проводиться і на рівні складання генеральних планів курортих зон і окремих рекреаційних об'єктів.

Проте кожна районоутворюючаознака відображає лише частковості, що обумовлюють розвиток туризму в тому або іншому регіоні. Наприклад, розподіл природних рекреаційних ресурсів по мірі сприятливості їх для організації рекреаційної діяльності. В той же час для оцінки сучасного достатку туризму і перспектив його розвитку потрібний комплексний аналіз рекреаційного використання території, що і складає основу рекреаційного районування. При цьому повинні дотримуватися загальногеографічні п

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать