Формування банками України обов язкових резервів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Вадима Гетьмана

Кредитно-економічний факультет

Кафедра банківської справи

Спеціальність 6105 – «Банківська справа» денна форма навчання Курс 4 , академгрупа 5

Реферат

з дисципліни «Банківська справа»

на тему:

«Формування банками України обов’язкових резервів»

студента Бублика Дмитра Валерійовича

Науковий керівник: доцент, канд.екон.наук І.Б. Івасів

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….2

1. Сутність обов’язкових резервів……………………………………………3

2. Порядок виконання та контроль за дотриманням банками вимог обов'язкового резервування ………………………………………………..5

3. Еволюція порядку обов’язкових резервних вимог в Україні……………………………………………………………………….9

Висновки………………………………………………………………………..13

Список використаної літератури………………………………………………14

ВСТУП

В Україні в умовах мінливості економічних процесів Національний банк поступово освоює методи регулювання грошового ринку, що притаманні ринковій економіці. У перші роки свого функціонування, коли ринок державних цінних паперів тільки формувався, процентні ставки центрального банку у зв'язку з інфляцією були від'ємними і не могли мати регулятивного впливу, а редисконтні операції банк не міг здійснювати, тому що вексельний обіг був не розвинутий в Україні, Національному банку доводилося робити основний акцент у грошово-кредитному регулюванні на політику резервних вимог.

Політика обов'язкових резервних вимог використовується центральними банками як засіб антициклічної або антиінфляційної політики. Резервні вимоги, звичайно, насамперед пов'язані з показниками грошової маси, і їхня взаємодія з іншими макроекономічними показниками відбувається через трансмісійний механізм впливу змін грошової пропозиції на реальний сектор економіки - на ринок інвестицій, рівень цін тощо. Враховуючи такі властивості резервних вимог, центральний банк із метою стимулювання, наприклад, інвестиційної активності проводить політику, спрямовану на зниження норм резервних вимог, а тимчасове збільшення норми обов'язкового резервування за певних умов спричинює зниження інфляційного тиску, сприяє стабільності курсу національної валюти.
Резервні вимоги використовуються центральними банками як інструмент регулювання банківської ліквідності.

Одним із показників, що характеризує ліквідність, є залишки коштів (резервів) на рахунках комерційних банків у центральному банку. Регулюючи стан банківських рахунків, центральний банк своїми діями намагається підтримувати оптимальну суму коштів на цих рахунках. Він вилучає надлишкові або надає додаткові резерви, використовуючи різні засоби монетарної політики.

1. СУТНІСТЬ ОБОВ’ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ

Обов'язкові резервні вимоги вперше були застосовані у Сполучених Штатах Америки. Створена у 1913 р. Федеральна резервна система передбачала, що банки резервують частину залучених коштів (депозитів) у встановленій нормі на рахунках у федеральних резервних банках. Спочатку обов'язкове резервування мало досить вузьку мету – формування страхового фонду для виплати депозитів. Ураховуючи функціональне призначення резервних вимог, Рада керуючих Федеральною резервною системою не змінювала норму обов'язкового резервування до середини 30-х років. Зі створенням у різних країнах розвинутої системи страхування (гарантування) депозитів страхова функція обов'язкових резервних вимог поступово втрачає своє значення.

Сучасне ж трактування обов'язкових резервних вимог передбачає їх використання центральними банками у кількох напрямах, в залежності від мети формування обов’язкових резервів, якою є:

o регулювання грошової маси в обігу;

o забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів;

o підтримання ліквідності комерційного банку.

Це відповідно закріплено законодавцем у нормативно-правових актах, зокрема в положенні «Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України» зазначено, що «…Національний банк використовує нормативи обов'язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління
грошово-кредитним ринком».

Щодо системи обов’язкового резервування як інструменту регулювання ліквідності банків слід зазначити, що вона є одна з найсуперечливіших проблем у діяльності центральних банків. З одного боку, існування механізму резервування знижує загальний ризик банківської системи і є необхідним елементом макроекономічного регулювання грошової маси.

З іншого боку, така система має істотні недоліки. Значна частина кредитних ресурсів вилучається з банківського, а зрештою і з виробничого сектора. Резервування залучених коштів збільшує їх вартість, що змушує банки встановлювати підвищені вимоги до дохідності активних операцій.

Отже, у найпростішому своєму трактування обов’язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк згідно з чинним законодавством зобов’язаний зберігати в центральному банку. Роль резервів можуть виконувати лише певні види активів, зокрема, кошти на коррахунку в центральному банку та готівкові кошти в касі комерційного банку.

Обсяг обов’язкових резервів визначається нормами резервування, які встанов

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать