Передумови формування сучасної політичної системи Словаччини

Реферат з політології на тему:

"Передумови формування сучасної політичної системи. Проголошення незалежності Словаччини"

1 . Передумови формування сучасної політичної системи

1.1 Загальні відомості про Словаччину

Офіційна назва – Словацька Республіка (самоназва – Словенско). Постсоціалістична країна Центрально-Східної Європи з економікою у стані ринкової трансформації (за класифікацією ООН – країна з перехідною економікою). Площа – 49 тис. кв. км., населення становить приблизно 5,5 млн. жителів (95 мешканців на кв. км). В етнічному плані словаки становлять 85,6%, угорці – 10,7%, цигани – 1,5%, чехи – 1%. Більшість мешканців – католики (60,4%), але є також і православні. Словаки в цілому більш релігійні, ніж чехи. Столиця – Братислава (460 тис. мешканців). Найбільші міста: Кошице (280 тис.), Нітра (110 тис.), Прешов (100 тис.), Банска-Бистриця (90 тис.). Межує з Чехією, Польщею, Австрією, Угорщиною, Україною. Офіційна мова – словацька. Валюта – національна словацька крона (валютні резерви становлять приблизно 3,86 млрд. американських доларів). Словаччина – парламентарна республіка. Прапор складають три однакові за шириною смуги (зверху вниз): біла, голуба і червона, на голубій смузі червоний щит з білим хрестом.

Територія становить 49 тис. км2, поділена на три області. Височини і гори. Західні Карпати з найвищим у Карпатах гірським пасмом – Татрами (альпійська складчастість), на півдні – Подунайська і Потиська низовини. Клімат помірно – континентальний. Головна річка – Дунай з притоками Ваг та Прон. Корисні копалини: буре вугілля, марганцеві руди, невеликі поклади заліза, міді, ртуті, сурми, магнезиту.

Словаччина – розвинута індустріально-аграрна країна з перехідною економікою від планової до ринкової. Промисловість: чорна і кольорова (мідь, алюміній, нікель) металургія, нафтопереробна, хімічна (добрива, штучні волокна, ліки), взуттєва, електромашинобудівна (холодильники, телевізори, вагони, взуттєві верстати), пивоварна. Сільськогосподарські угіддя займають 50% території: вирощування зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза), цукрових буряків, виноградарство, садівництво, тютюнництво, а також тваринництво: молочне скотарство і свинарство. Експорт: текстильні вироби, мотоцикли, електротехнічне устаткування, товарні вагони. Імпорт: нафта, нафтопродукти, газ, боксити.

Історична довідка

У V–VI ст. на території Словаччини з’явилися слов’янські племена. З 907 р. її землі потрапили під владу угорських правителів, а в ХІ ст. територія Словаччини була включена до складу Угорського королівства. Всередині XVI ст. південні словацькі землі захопила Османська держава, а північні – монархія Габсбургів. З кінця ХVІІ ст. вся територія Словаччини опинилася в складі Австрійської монархії та перебувала під її управлінням до 1918 р., коли Австро-Угорська імперія розпалася. Впродовж 1918–1992 рр. Словаччина перебувала в складі Чехословаччини (за винятком 1939–1945 рр., коли на її території була створена маріонеткова держава під протекторатом гітлерівської Німеччини). 1 січня 1969 р. Словаччина отримала статус республіки у складі федеративної Чехословацької держави. Після «оксамитової» революції 1989 р. розпочався рух Словаччини до незалежності, яку вона остаточно отримала 1 січня 1993 року.

1.2 Політичні зміни в Словаччині в 1989–1992 рр.

Після «ніжної» або «оксамитової» революції листопада 1989 року в Чехословаччині докорінним чином змінився політичний ландшафт в обох частинах федерації – Чехії та Словаччині. В перші місяці після революції в Словаччині політичне лідерство захопило Товариство проти насилля (ТПН), яке об’єднало практично всі демократичні сили країни, в тому числі «прогресивних комуністів», «комуністів 68-го року», дисидентів руху «Хартія 77» та інших. Парламентські вибори влітку 1991 р. принесли перемогу ТПН, яка здобула абсолютну більшість у Словацькій Національній Раді (друге і третє місця зайняли представники комуністів і християнських демократів).

Головою словацького парламенту став представник Руху за демократичну Словаччину Іван Гашпарович.

В політичному житті тодішньої Чехословаччини, а в її складі й Словаччини, відбулися суттєві зміни. По-перше, за два роки виникло майже 120 різних партій, союзів і рухів як загальнодержавного, так і республіканського рівнів. По-друге, в Словаччині сформувалися націоналістичні партії та рухи з популістськими гаслами. По-третє, незважаючи на сильні антикомуністичні й антирадянські настрої, партіям, які спиралися на комуністичну ідею, вдалося зберегти свою вагу та вплив на суспільство на рівні середини 1990 р.

На початку червня 1992 р. відбулися вибори до чехословацького парламенту. 84,2% виборців Словаччини взяли в них участь, що свідчить про високий рівень політичної громадської активності населення. У Словаччині результати виборів виявилися наступними. Перемогу здобув Рух за демократичну Словаччину, що набрав 37% голосів виборців (при цьому в Середній Словаччині, де провідне місце займав військово-промисловий комплекс, він отримав понад 51% голосів). Далі йшла Партія демократичної лівої – майже 15%. Приблизно 10% голосів набрали Словацький християнсько-демократичний рух, Словацька національна партія та Угорська партія християнсько-демократичного напрямку. У результаті цих виборів з’явилися й нові лідери. Прем’єр-міністр Словацької Республіки Володимир Мечіар став лідером