Політологія, як наука

Політологія як наука

План:

Поняття та критерії політології

Функції політології

Структура політології

Зв'язок політології з іншими науками

Зростання ролі і значення політології

Використана література

Поняття та критерії політології

Поняття – наслідок усвідомлення істотних характеристик конкретних політичних суб’єктів, об’єктів та подій. Наприклад, демонстрація, нейтралізація, депутат, адміністрація, державний орган, вибори, ротація, вето, імпічмент, гасло, лідер, армія, служба безпеки, нота протесту, заява, заклик, провокація і т.д.

Категорії політології (грецьке категорія – ствердження) – загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв’язки на рівні політичних процесів та явищ: держава, влада, громадянське суспільство, інтереси, політична участь, політична діяльність, еліта, лідерство, реформування, революція.

Чіткої межі між поняттями і категоріями звичайно не існує. Ми її вбачаємо у тому, що поняття відображають політичне життя на рівні конкретних подій, проявів та їх характеристик, а категорії – на рівні процесів та явищ. Відсутність чіткого поділу між поняттями і категоріями проявляється і втому, що у різних контекстах одним і тим же терміном ми можемо оперувати і як поняттям, і як категорією. Наприклад, термін „революція” ми можемо розуміти як поняття, маючи на увазі лише найістотнішу характеристику – корінну ломку суспільного устрою; а можемо під ним розуміти і цілий історичний процес, що передбачає зіткнення інтересів суспільних груп, виникнення політичної кризи, що переростає у соціальну катастрофу, боротьбу за владу, трансформацію соціальної структури і таке інше.

За характером відображення політичного життя, чи його окремих сторін Категорії можна розділити на: загальні, структурні, функціонування та розвитку.

Загальні (інші назви: базові, інтегративні) – це категорії, що застосовуються для відображення таких всеохопних процесів та явищ як політика, влада, демократія, суверенітет.

Структурні , категорії, пов’язані з об’єктивацією політичних явищ, процесів, принципів, норм у конкретних організаційних формах: політична система, держава, громадянське суспільство, партія, рух, організація і т.ін.

Функціонування , категорії, що відображають взаємодію суб’єктів та об’єктів політики: політична діяльність, політичний процес, політичне явище, політичний конфлікт, політична боротьба.

Розвитку (точніша назва: „категорії зміни ”), категорії, що відображають якісні зміни у політичному житті, та механізми їх реалізації: демократизація, пауперизація, революція, реформування, еволюція, конвергенція.Поряд з поняттями та категоріями, наслідком пізнавальної діяльності кожної науки є система закономірностей.

Що стосується існування закономірностей, то в політології сформувалися два протилежні підходи. Підхід, сформований позитивістами полягає у запереченні суспільних закономірностей. Мовляв істинне знання – це те, яке може бути перевірене, верифіковане емпірично. Оскільки ті чи інші тези, твердження про функціонування суспільства емпіричним шляхом у переважній більшості випадків не можна перевірити – то як можна говорити про закономірності, про науковість суспільствознавства в цілому, чи його окремих відгалужень. Підхід постпозитивістів, гегельянців, структуралістів є протилежним: закономірності існують, що наука розпочинається там, де можна виявити причинно-наслідкові зв’язки. При цьому підкреслюється, що в політології, як і в суспільних інших науках, закономірності проявляються не жорстко, у кожному конкретному випадку, як це має у природі. Наприклад, під яким би яблуком не опинявся І.Ньютон, воно неодмінно падало б йому на голову, відповідно до дії закону гравітації.У суспільстві дія закономірностей має статистичний характер. Вони проявляються з високою імовірністю, як тенденція, у більшості випадків, але не в кожному конкретному. Наприклад, історія неодноразово підтверджувала закономірність щодо неспроможності крайніх політичних сил довго протриматися при владі, але фашистам у Німеччині, як крайнім правим, це вдавалося робити протягом 12 років, а більшовикам/комуністам, як крайнім лівим, це вдавалося аж протягом 72 років.

По-друге, закономірності функціонування суспільства проявляються не автоматично, а внаслідок вольової, цілеспрямованої діяльності людей. Наприклад, всім зрозуміло, що корупція руйнує суспільство в економічному, соціальному, етичному, культурному – усіх аспектах. Але щоб подолати корупцію, потрібні вольові, цілеспрямовані дії усього суспільства.

Загальні закони, тобто причинно-наслідкові зв’язки існують: у світі політичного буття. Назвемо хоча б деякі з них:

– Утворення правової держави можливе тільки на базі розвиненої економіки.

– Високорозвинене громадянське суспільство є підмурком стабільних політичних режимів.

– Рівень політичної культури визначає характер політичного режиму. „Кожний народ має такий уряд, на якій він заслуговує” (К. Клаузевіц).

– Гарантією демократизму й стабільності політичної системи є: чітка регламентація легальної боротьби за владу, існування інституції опозиції, поділ влад, наявність важелів стримувань і противаг.

– Крайні не можуть прийти до влади без зовнішньої підтримки.

–

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать