Гризуни

.

Гризуни – найбагатший на види ряд ссавців. Це дрібні та середні за розміром тварини. Ці тварини здатні швидкр розмножуватися. Тверда їжа стирає й при-

тупляє зуби, особливо різці. Через те у ссавців, які споживають тверду рослинну їжу, зуби мають особливу будову. Такі тварини вигризають їжу різцями й стара-

нно перетирають кутніми зубами. Іклів у них немає, різці великі й гострі. Спере-

ду вони вкриті товстим шаром емалі, через те не тупляться навіть від дуже твер-

дої їжі. Під час гризіння різці верхньої та нижньої щелеп дотикаються і сточую-

ться – більше з того боку, де немає емалі ( або де вона тонша ). Різці, хоч би як сильно сточувалися, завжди однакового розміру, бо ростуть протягом усього жи-

ття тварини.

Ондатра.

Батьківщина ондатри – Північна Америка. У 1928 році її було завезено з Канади до Росії. За порівняно короткий час вона розселилася на величезних просторах, прижившись майже скрізь від Крайньої Півночі до жаркого субтропічного поясу. В Україні її розводять з 1944 року. Ондатри живуть у великих і малих озерах, за-

тонах, болотах, прісних і солонкуватих річках, де споруджують свої хатки з ро-

гозу та інших водяних рослин. Поселення цих звірят знайти легко. Їхні оселі, за-

ввишки з метр і майже стільки ж завширки, мають конусоподібну форму. Всере-

дині є одна або й кілька камер. У центрі споруди міститься гніздо. Дитинчата за-

звичай народжуються з листопада по квітень. У виводку буває від одного до оди-

надцяти малюків, котрих мати годує до місяця. Самиці можуть завагітніти, коли ще годують, тож приносять щороку по кілька виводків, чим і пояснюється числе-

нність ондатрових популяцій.

Ондатра просто створена для життя у воді. Плаває вона легко й швидко. Креме-

зне 30-сантиметрове тіло мчить водною гладінню, як маленька торпеда. На зад-

ніх лапах, пальці котрих з’єднані невеликою плавальною перетинкою, є товсті жорсткі волосини, що утворюють так звану плавальну торочку і забеспечують краще відштовхування у воді. Голий лускатий хвіст, завдовжки понад 20 санти-

метрів, сплющений і править за кермо. Коли ондатра пірнає, складки шкіри зату-

ляють вушні отвори. Звіря може пробути під водою кілька хвилин. На суходолі воно незграбне й, бігаючи, швидко стомлюється. Живиться ондатра переважно болотною рослинністю, іноді поїдає і жаб, молюсків та дрібних рибок. Вона ці-

нується за гарне й тепле хутро. Ондатра приносить велику користь тим, що полі-

пшує кисневий режим для риб у водоймі: взимку робить у кризі отвори, а влітку знищує жорсткі водорості. Одне слово, людина має дбати про ондатру.

Щури.

Навіть нині ці кмітливі, хитрі й спритні істоти становлять серйозну проблему для малих і великих міст. А в середні віки вони були справжнім стихійним ли-

хом. Свого часу натураліст Руссенель порівнював появу цих тварин з навалою Чингісхана та Атилли. Їх винищували сотнями, тисячами, використовуючи отру-

ту, вогонь, окріп, навіть відлучали від церкви, прикликаючи на них прокляття не-

бес.

То хто ж ці страхітливі істоти? Найзвичайнісінькі щури, або пацюки. Живуть вони повсюди, а особливо добре їм ведеться біля людини. Вони понад усяку мі-

ру ненажерливі і плодючі. Одна самиця щура здатна за рік привести близько со-

тні собі подібних. Тож вони практично незнищенні.

Найвідоміші щури – чорний і сірий. Останнього іноді називають голландським корабельним щуром. Чорний пацюк завдовжки 35 сантиметрів, з котрих 19 при-

падає на хвіст. Сірий, відповідно, 42 і 18 сантиметрів. В обох видів легендарне бойове минуле. Чорні щури тероризували в середні віки всю Європу, пожираючи харчові запаси й прирікаючи на голодну смерть цілі міста. Сірі пацюки здійсни-

ли 1727 року похід від Каспійського моря до Італії. Щури величезними зграями рушили на захід після землетрусу. Їх не зупинила навіть повноводна Волга, в якій вони гинули тисячами. Дорогою багатьох зжерли хижі птахи, вовки й лиси-

ці, але то була лиш незначна частина незліченної армії. Того року було знищено багато ланів та складів з продовольством, безліч людей і тварин зегризено на сметрь. На одній паризькій бойні протягом місяця знищили 16000 цих істот.

Щури виживають у найскрутніших обставинах. Вони напрочуд живучі – їх не беруть ні морози, ні вода, ні навіть радіація. Так, на одному з островів, де прово-

дилися випробування ядерної зброї, жили щури. Через рік після ядерного вибуху вони не тільки не зникли, а й надзвичайно розмножилися, ставши завбільшки по-

над метр.

Головні недруги щурів, окрім людей, - кішки й деякі породи собак. До того ж, пацюки поїдають одне одного, чим сприяють власному винищенню. Буває, що батьки пожирають своїх дітей, і навпаки. У щурів існує дуже цікаве явище – так званий щурячий король. Насправді, це клубок переплетених хвостами й лапками щурів, що іноді містить у собі до 50 особин. Живуть вони лише за рахунок під-

ношень інших щурів, оскільки самі не можуть рухатися. Це явище досі є загад-

кою для вчених.

Щури дуже кмітливі істоти. Свою кмітливість і відвагу вони проявляють насам-

перед у добуванні їжі. Ось як, наприклад, пацюки крадуть яйця. Один щур охоп-

лює яйце передніми лапами, а другий тягне його за хвоста до нор

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать