Розкладання пектинових речовин Хімізм Збудники в анаеробних і аеробних умовах

Міністерство аграрної політики України

Полтавська державна аграрна академія

Кафедра

землеробства і агрохімії

Реферат

з сільськогосподарської мікробіології

на тему: ”Розкладання пектинових речовин . Х імізм. Збудники в анаеробних і аеробних умовах. Значення цього процесу в природі і практиці”.

Виконали: студенти другого курсу агрономічного

факультету.,

Зміст

1. Класифікація пектинових речовин.Хімізм.

1.2 Розкладання пектинових речовин в анаеробних і аеробних умовах.

1.3 Бродіння при вимочуванні лубоволокнистих рослин.

1.4 Застосування анаеробного і аеробного вимочування на практиці.

2. Феномени пектинових речовин.

3. Електромембране очищення пектину.

4. Лікувальні властивості пектинів.

4.1 Пектин нарівні з фруктовими соками.

4.2 Лікування пектиновим екстрактом.

4.3 Продукти збагачені пектиновими речовинами.

4.4 Безалкогольні напої з пектином.

Розкладання пектинових речовин

Міжклітинні речовини рослинних тканин – пектини – знайдені в так званих серединних пластинках, які знаходяться між окремими стінками тканин рослини. Первинні і вторинні клітинні стінки також містять полісахариди цього типу.

Пектинові речовини являють собою складні полісахариди полігалактуроніди, які складаються із залишків a-d–галактуронових кислот, з`єднаних 1,4–зв`язками.

Є три типи пектинових речовин:

- протопектин – водонерозчина складова частина клітинної стінки;

- пектин – водорозчинний полімер галоктуронової кислоти, яка містить метилефірні зв`язки ;

- пектинова кислота – водорозчинний полімер галактуронової кислоти, вільний від метилефірних зв`язків. Пектинова кислота складається з довгих ланцюжків галактуронових кислот, здатних після обробки кальцієвими солями до утворення твердого пектинового гелю.

1,2 Бактерії і гриби можуть розкладати пектин, протопектин і пектинову кислоту в аеробних і анаеробних умовах. В грунті виявлено велика кількість мікроорганізмів, які розкладають пектинові речовини ( до 1млн. клітин на 1г. грунту). Вельми великою пектинорозкладаючою активністю володіє представник сімейства Bcillaceae – аеробні бактерії роду Bacillus ( Bacillus macerans, Bacillus polymyxa) і анаеробні бактерії роду Clostridium ( Clostridium pektinovorum, Clostridium pectinolyticum, Clostridium corallinum), а також багато грибів. Пектини розкладаються під впливом фітопатогенних грибів і бактерій, які завдяки цьому проникають у тканину сільськогосподарських рослин і викликають хвороби типу гнилі.

Мікроорганізми синтезують три групи екзофементів, каталізуючих розпад пектинових речовин:

- протопектиназу, яка каталізує розкладання протопектину з утворенням розчинного пектину;

- пектинестеразу, яка гідролізує метилоефірний з`язок пектину і отримання при цьому пектинової кислоти;

- пектиназу, руйнуючу зв`язки між одиницями галактуронової кислоти, пектину або пектинової кислоти з утворенням невеликих ланцюжків і в кінцевому результаті d – галактуронової кислоти.

При гідролізі пектинової кислоти пектинозою протягом перших стадій розкладання акумулюються тільки невеликі кількості вільної d–галактуронової кислоти. Звичайно ферментами розкладаються ди-, три-, тетра-, пентагалактуронові кислоти. В послідуючі стадії гідролізу довгі молекули розпадаються під впливом каталітичної діяльності пектинази і накопичуються вільна d – галактуронова кислота і інші сполуки.

Розпад пектинової кислоти може бути виражений наступною схемою:

С46Н68О40 + nН2О = СНО( СНОН)4СООН + С6Н12О6 + С5Н10О5 + С5Н10О5 +

Пектинова кислота галактуринова кислот галактоза арабіноза ксилоза

СН3ОН + СН3СООН

метиловий оцтова

спирт кислота

Продукти розпаду пектинової кислоти підлягають окисленню або зброджуванню різноманітними мікроорганізмами. А саме, при анаеробіозі вони зброджуються маслянокислими бактеріями, які відносяться до роду Clostridium .

Продуктами бродіння Clostridium pectinovorum являються масляна і оцтова кислоти, а також гази водень і вуглекислий, а Clostridium felsineum, крім вказаних речовин, утворює і невелику кількість ацетону і бутилового спирту.

Пектинове бродіння спостерігається при вимочуванні лубоволокнистих рослин – льону, коноплі, канатника, кенафу. Целюлозні волокна цих рослин, які мають промислове значення, склеєні з оточуючими їх тканинами пектинам. Для відокремлення волокон необхідне розкладання пектину, що здійснюється під дією пектинорозкладаючих ферментів аеробних бактерій.

При водяному вимочуванні після занурення стебел льону у воду вони набухають. При цьому екстрагуються водорозчинні речовини ( цукор, глюкоза, розчинні сполуки азоту, пігменти) і починають розвиватися бактерії. Спочатку розмножуються аеробні форми, так як вода містить кисень і поживні речовини, які сприяють їхньому розвитку. Дріждні і плісняві гриби розвиваються на поверхні середовища. Поглинання кисну в рідині анаеробними мікроорганізмами зумовлює створення в середовищі анаеробних умов. При цьому починають розвиватися факультативно – анаеробні безспорові бактерії, близькі до Escherrichia coli і в середовищі утворюється органічні кислоти ( в тому числі і молочна) і ви

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать