Суспільні відносини та конфлікти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.Я. ФРАНКА

Кафедра соціології

Реферат

на тему:

«Суспільні відносини та конфлікти»

Виконала:

студентка групи Екс-41с

Черепко Катерина

ЛЬВІВ - 1999

Суспільні відносини та конфлікти

Теоретичне обгрунтування необхідності гармонії суспільних відносин зовсім не означає, що вона існує в реальному житті. Історичний процес дає безліч прикладів іншого плану - дисгармонії. Історичне життя - це процес постійного виникнення й вирішення різноманітних суперечностей, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Практично скрізь, куди проникає погляд дослідника, є підстави говорити про дисгармонію суспільних відносин, суперечності між ними, що досягають стадії конфлікту, знаходять через нього своє вирішення й осягнення нової протилежності. Таким чином, конфлікт є завершальною ланкою механізму вирішення суперечностей в системі суспільних відносин. Все історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У цьому зв'язку конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою співвідносин людей у соціумі, формою встановлення і заміни пріоритетів в системі інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. На противагу академічній соціології, що обстоювала доктрину соціальної рівноваги, цю думку вперше ввели в науковий обіг такі відомі дослідники, як Р. Дарендорф, Л. Козер, Р. Коллінз та Л. Крайсберг. А.Сміт в роботі «Дослідження проприроду й багатство народів» (1776р.) конфлікт розглядав як природно-нормальне соціальне явище, причинами якого є поділ суспільства на класи та економічне суперництво - рушійна сила, що виконує корисні функції.

У марксистській соціальній філософії феномен конфлікту одержав політично-класове обгрунтування, у зв'язку з чим постав дещо в спрощеному вигляді.

Своєрідну теорію конфлікту розробили в кінці 19 - на початку 20 ст. з позицій соціал-дарвінізму Г. Спенсер та М. Вебер, Г. Зіммель та представники так званої формальної школи в соціології. Сьогодні в західній філософії існує ціла галузь соціології - конфліктологія, яка розглядає соціальні конфлік ти, аналізує конфліктні ситуації й передумови, засоби їх передбачення та вирішення.

Умовно можна вирізняти три відносно самостійні концепції соціального конфлікту: позитивно-функціонального конфлікту Л. Козера (США); конфліктної моделі суспільства Р. Дарендорфа (Німеччина); загальна теорія конфлікту К. Боулдінга (США).

Американський соціолог Люїс Козер розглядав конфлікт як «боротьбу за цінності та претензії на певний статус, владу і ресурси, боротьбу, у якій цілями супротивників є нейтралізація, нанесення збитку або знищення супротивника». Він намагався довести, що конфлікт є продуктом внутрішнього життя суспільства, існує в ньому споконвічно, є виявом нормальних стосунків між людьми та соціальними групами. На противагу структурним функціоналістам (Т.Парсонс та ін.), що виносили конфлікт за межі соціальної системи, Л.Козер обгрунтував її конфліктну природу і одночасно намагався узгодити свою позицію з інтегративно-рівноважними концепціями функціоналістів. За думкою Л.Козера, злиття двох концепцій соціуму - конфліктної та соціально-стабільної - дасть змогу подолати недоліки останьої й створити щось подібне до загальносоціологічної моделі суспільства.

У середині 60-х років німецький філософ Рольф Дарендорф запропонував нову концепцію соціального конфлікту. Будь-яке суспільство, стверджує Дарендорф, в кожен момент свого розвитку підлягає певним змінам. Соціальні зміни всюдисущі. Будь-яке суспільство несе в собі соціальний конфлікт, і він всюдисущий. Кожний елемент суспільства сприяє його зміні. Будь-яке суспільство спирається на насильство певних його членів над іншими.

У Дарендорфа конфлікт охплює собою соціум в цілому. Соціум є постійний конфлікт індивідів та соціальних спільнот. Подолання конфлікту й знищення антагонізмів методами К.Маркса призведе до руйнації соціальних зв'язків і відносин. Суспільству потрібна інша парадигма бачення майбутнього: не революційна боротьба, а досягнення цілей різних соціальних груп шляхом угод, погоджень, толерантності, еволюційних змін. Різні типи суспільства відрізняються один від одного не наявністю чи присутністю конфлікту, а лише різним ставленням до нього з боку влади. Конфлікт існує навіть в найбільш демократичному суспільстві. Демократія лише знімає його вибухозагрозливу перспективу. Проте він є, і в будь-який момент може змінити вигляд соціуму в той чи інший бік.

Загальну теорію конфлікту спробував створити американський соціолог Каннет Боулдінг. Він обгрунтовує дві моделі соціального конфлікту - статичну та динамічну. В першій аналізуються сторони конфлікту та стосунки між ними, у другій- інтереси як спонукальні сили конфлікту, що складаються із сукупності реакцій протидіючих сторін на зовнішні стимули.

Сутність соціального конфлікту К.Боулдінг вбачає у певних стереотипних реакціях людини. У зв'язку з цим він обгрунтовує можливість предбачення, подолання і вирішення конфлікту засобами маніпуляції реакціями, цінностями, потягами, нахилами людей, не вдаючись до радикальних змін суспільного устрою. Корінь вирішення конфлікту міститься в інтересах, цінностях людей та соціальних груп.

Осмислюючи проблеми соціального конфлікту, слід зазначити, що одностайної думки щодо його статусу, соціальних функцій, шляхів і засобів вирішення світова соціально-філософська