Основи соціології

Предмет соціології

Відповідно до визначення Парка й Берджесса (1969), соціологію можна вважати наукою, що вивчає колективне поводження. Алекс Інкелес, у свою чергу, відзначає, що соціологія вивчає системи соціальних дій і їхні взаємини, і її об'єктами є суспільства, інститути й соціальні відносини.

Соціологія намагається осягти поводження людини, детермінуємо насамперед культурою, побутом, соціальною організацією й іншими подібними факторами. При цьому, природно, у поле зору дослідника попадають різні причинні зв'язки, відносини й залежності, тобто соціальне поводження вивчається в динаміку (Інкелес).

Іан Робертсон (Іan Robertson, 1977) називає соціологію наукою, що вивчає людське суспільство й соціальне поводження. По Джеку Д. Дугласу, соціологія є наукою, що вивчає людину й спільності й прагне визначити їхні характерні риси, особливо на основі сучасних цивілізацій. Під «науковістю» мається на увазі в цьому випадку, як і в додатку до інших наук, те, що накопичені знання про суспільство й поводження людини більше об'єктивні чим це може дати практичне мислення повсякденного життя.

Хоча соціологія звертає увагу й на індивіда, однак центральними об'єктами її дослідження є соціальні групи й угруповання, а також соціальні процеси. Соціологія описує й розглядає серед іншого моделі соціальних цінностей, соціальних змін, що відхиляється поводження, релігійного поводження й сімейного життя. Соціологія досліджує розходження, які існують між соціальними класами, політичними й професійними групами й іншими соціальними об'єднаннями. При цьому вона не цікавиться властиво міжособистісними розходженнями, хоча іноді повинна розглядати і їх.

Джек Ноббс (Jack Nobbs), Боб Хайн (Bob Hine) і Маргарет Флемминг (Margaret Flemming) висунули визначення, що характеризує соціологію як наукове й систематичне дослідження поводження людей, що живуть у групах. Маються на увазі організовані спільності. Найменшою групою є, як правило, родина, а найбільший - нації або держава. Між ними перебувають різні інші групи, такі як школа, робочий колектив, сусідство, село або місто - усе, що можна назвати спільностями.

Представник марксистської соціології Г. Осипов (1969) визначає соціологію як науку, що досліджує соціальну структуру суспільства, розвиток систем і організацій, а також взаємодії усередині суспільства. Під соціальною структурою Осипов має на увазі між - і внутрішньокласові відносини й систему соціальних інститутів або установ, що регулює ці відносини.

У всіх наведених визначеннях підкреслюється соціальна структура, з одного боку, і соціальне поводження (дія) - з іншої, як предмети соціологічного дослідження. Демографічна, економічна й класова структура суспільства, територіальні фактори, що панують етичні, моральні й духовні цінності (що загалом становить соціальну структуру суспільства) визначають соціальне поводження. Соціологія прагне розуміти й пояснювати поводження людини саме за допомогою цих структурних і ситуативних факторів.

Одні структурні фактори досить конкретні, як, наприклад, демографічна й економічна структура суспільства. Інші, у свою чергу, є відверненими й начебто не настільки очевидними. До них ставляться, зокрема, соціальні відносини, які, як і соціальна структура, регулюють взаємодію індивідів.

Визначення соціології як науки, що вивчає соціальне поводження, або дія, і соціальні структури, можна, по Гюнтеру Висведе (Gunter Wiswede, 1991, 20), представити наочно в такий спосіб:

Предмет соціології 1. соціальне поводження; 1.1. поводження, що сформувалося як соціальне; 1.2. соціально спрямоване поводження; 2. соціальні структури; 2.1. соціальні ознаки; 2.2. соціальні утворення.

«Поводження, що сформувалося як соціальне» - це поводження, що формувалося під впливом суспільства при засвоєнні індивідом цінностей і норм даного суспільства. «Соціально спрямоване поводження» типово для взаємодії людей у різних ситуаціях, коли власне поводження людини пристосовується до поводження оточуючих людей при цьому соціальний обмін стає природним. Як бачимо, розрізнення цих двох типів поводження є більше аналітичним, чим спостережуваним на практиці або необхідним. Скоріше, це дві сторони одного явища.

Соціальні структури містять у собі соціальні ознаки й соціальні утворення. До першого ставляться, зокрема, вікова, економічна й професійна структури, дохідна структура й соціальна стратифікація суспільства. До соціальних утворень ставляться, наприклад, такі соціальні організації, як комуни, церква й промислові підприємства. Соціальними утвореннями можна вважати також коло друзів і різні громадські організації. На відверненому рівні соціальні структури містять у собі такі інститути, як родина, релігія й економічна формація, а також існуючої інституціональної цінності й норми.

Соціологічні поняття звичайно абстрактні й для коректного й однозначного розуміння повинні бути точно відображені в певних термінах. Вони відображають різні рівні розгляду: від тих, які охоплюють всі нації або державу до вузького індивідуального рівня. Для соціології людина - це одиниця тієї або іншої соціальної групи, а також учасник різних соціальних процесів. Соціологія являє собою наукове дослідження соціальних явищ, обумовлених соціальними відносинами.

Область дослідження соціології досить велика, тому що в її коло входять через соціальні відносини найрізноманітніші явища життя. Такі найважливіші сфери людського буття, як шлюб, сім