Логічні елементи, що застосовуються в електронно-обчислювальній техніці

ЗМІСТ
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ОСНОВНІ ВУЗЛИ ЕОМ.....................................3
1 Логічні елементи............................................................................................3
2 Тригери та їхні характеристики....................................................................5
3 Регістри..........................................................................................................11
4 Лічильники....................................................................................................14
5 Перетворювачі кодів....................................................................................21
6 Суматори.......................................................................................................29
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1 Обґрунтування розв'язку завдання..............................................................32
2 Граф-схема алгоритму..................................................................................33
3 Вказівки користувачеві.................................................................................34
4 Вказівки програмісту....................................................................................34
ВИСНОВКИ.............................................................................................................34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................................................35
Додаток А.................................................................................................................36
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ОСНОВНІ ВУЗЛИ ЕОМ
1 ЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ
Логічний елемент - це електронний прилад, що реалізує одну з логічних функцій. В склад серій мікросхем, що розглядаються, входить велике число логічних елементів. На принциповій схемі логічний елемент зображають прямокутником, всередині якого ставиться зображення покажчика функції. Лінії з лівої сторони прямокутника показують входи, з правої - вихід елемента. На рисунку 1 зображені основні логічні елементи, що використовуються у цифрових приладах:
Елемент І (кон'юктор);
(a)
елемент АБО (диз’юнктор)
(б);
елемент НІ (інвертор 1)
(в).
Окрім означених існує множина логічних елементів, що виконують більш складні логічні перетворення. Ці перетворення є комбінаціями найпростіших логічних операцій. До числа таких елементів відносяться:
елемент І-НІ
елемент АБО-НІ
елемент І-АБО
елемент І-АБО-НІ
суматор за модулем 2
Рисунок 1 - Графічні позначення логічних елементів
Суматор за модулем 2 можна виконати на логічних елементах І, АБО, НІ (рисунок 2).
Рисунок 2 - Схема суматора за модулем 2
Число входів в логічних елементах різного призначення може бути різним, але входи кожного елемента рівнозначні. Деякі з них можуть при роботі в конкретних приладах не використовуватися. Входи, які не використовуються в схемах І, І-НІ з'єднують із +Uдж. , а в схемах АБО, АБО-НІ, суматора за модулем 2 - із загальним проводом (0 В).
На рисунку 3 наведені приклади умовного позначення логічних елементів різних серій.
Рисунок 3 - Приклади графічного позначення логічних елементів різних серій
2 ТРИГЕРИ ТА ЇХНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Найпростішими цифровими автоматами із пам'яттю є тригери. Тригер - це прилад послідовнісного типу з двома стійкими станами рівноваги, призначений для запису і зберігання інформації. Під дією вхідних сигналів тригер може переходити з одного стійкого стану в інший. При цьому напруга на його виході стрибкоподібно змінюється.
Як правило, тригер має два виходи - прямий та інверсний. Число входів залежить від структури і функцій, що виконуються тригером. За способом запису інформації тригери поділяють на асинхронні і синхронізовані (тактовані). В асинхронних тригерах інформація може записуватися безперервно і визначається інформаційними сигналами, діючими на входах у даний момент часу. Якщо інформація заноситься в тригер тільки в момент дії так званого синхронізуючого сигналу, то такий тригер називають синхронізованим або тактованим . Окрім інформаційних входів, синхронізовані тригери мають тактовий вхід (вхід синхронізації). В цифровій техніці прийняті такі позначення входів та виходів тригерів:
Q – прямий вихід тригера;
- інверсний вихід тригера;
S - роздільний вхід установки в одиничний стан (напруга високого рівня на прямому виході Q);
R - роздільний вхід установки в нульовий стан (напруга низького рівня на прямому виході Q);
D - інформаційний вхід (на нього подається інформація, призначена для занесення в тригер);
С - вхід синхронізації;
Т - лічильний вхід.
Найбільше розповсюдження в цифрових приладах отримали RS-тригер з двома установчими входами, тактований D-тригер і лічильний Т-тригер. Розглянемо функціональні можливості кожного з них.
Асинхронний RS-тригер. В залежності від логічної структури розрізняють RS-тригери з прямими і інверсними входами. Їхні схеми і умовні позначення наведені на рисунку 4. Тригери такого типу побудовані на двох логічних елементах: 2АБО-НІ - тригер з прямими входами (рисунок 4, а), 2І-НІ - тригер з інверсними входами (рисунок 4, б). Вихід кожного з елементів під'єднаний до одного з входів іншого елемента, що забезпечує тригеру два стійких стани. Наведена таблиця 1.1 істинності для кожного з цих тригерів.
Рисунок 4 - Схеми та умовні позначення RS-тригерів
aftvin
Таблиця 1 - Таблиці істинності асинхронних RS-тригерів
S
R
0
1
0
1
0
1
0
1
1
0
0
1
1
0
0
1
0
0
0
0
1
1
1
1
1
1
1
1
0
0
0
0
0
1
0
*
0
1
1
*
1
0
1
*
1
0
0
*
0
1
0
1
0
1
0
1
1
0
0
1
1
0
0
1
0
0
0
0
1
1
1
1
1
1
1
1
0
0
0
0
1
0
*
0
1
0
*
0
0
1
*
1
0
1
*
1
В таблиці 1 Qt і Q't позначають рівні, які були на виході тригера до подачі на його входи так званих активних рівнів. Активним називають логічний рівень, що діє на вході логічного елемента і однозначно визначає логічний рівень вихідного сигналу (незалежно від логічних рівнів, що діють на інших входах). Для елементів АБО-НІ за активний рівень приймають високий рівень, а для елементів І-НІ - низький рівень. Рівні, подача яких на один з входів не призводить до модифікації логічного рівня на виході елемента, називають пасивними . Рівні Qt+1 і Q't+1 позначають логічні рівні на виході тригера після подачі інформації на його входи. Для тригера з прямими входами Qt+1 = 1 при S= 1 і R= 0; Qt+1 = 0 при S= 0 і R= 1; Qt+1 =Qt при S= 0 і R= 0. При R=S= 1 стан тригера буде невизначеним (*), бо під час дії інформаційних сигналів логічні рівні на виході тригера однакові Qt+1 =Q't+1 , а після закінчення їхньої дії тригер може рівноймовірно прийняти будь-який із стійких станів. Тому така комбінація є забороненою.
Режим S= 1, R= 0 називають режимом запису 1 (бо Qt+1 = 1); режим S= 0 і R= 1 - режимом запису 0. Режим S= 0, R= 0 називається режимом зберігання інформації, бо інформація на виході залишається незмінною. Для тригера з інверсними входами режим запису логічної 1 реалізується при S= 0, R= 1, режим запису логічного 0 - при S= 1, R= 0. При S=R= 1 забезпечується зберігання інформації. Комбінація S=R= 0 є забороненою.
Тактовий D-тригер. Він має інформаційний вихід і вхід синхронізації. Одна із можливих структурних схем однотактного D-тригера і його умовне позначення наведені на рисунку 5.
Рисунок 5 - Схема та умовне позначення тактового D-тригера
Якщо рівень сигналу на вході С= 0, стан тригера стійкий і не залежить від рівня сигналу на інформаційному вході. При цьому на входи RS-тригера з інверсними входами (елементи 3 і 4) надходять пасивні рівні (S=R =1). При подачі на вхід синхронізації рівня С= 1 інформація на прямому виході буде повторювати інформацію, що подається на вхід D . Таким чином, при С= 0 Qt+1 =Qt , а при С= 1 Qt+1 =D (таблиця 2).
Таблиця 2 - Таблиця істинності тактового D-тригера
D
0
0
1
1
0
1
0
1
0
0
1
1
Тут Qt означає логічний рівень на прямому виході до подачі імпульсу синхронізації, a Qt+1 - логічний рівень на цьому виході після подачі імпульсу синхронізації.
В такому тригері відбувається затримка сигналу на виході по відношенню до сигналу, поданого на вхід, під час паузи між синхросигналами. Для стійкої роботи тригера необхідно, щоб протягом синхроімпульса інформація на вході була незмінною.
Тактові D-тригери можуть бути з потенційним і динамічним управлінням. У перших з них інформація записується протягом часу, при якому рівень сигналу С= 1. В тригерах з динамічним управлінням інформація записується тільки протягом перепаду напруги на вході синхронізації. Динамічні входи зображають на схемах трикутником. Якщо верхівка трикутника звернута в сторону мікросхеми, то тригер «спрацьовує» по фронту вхідного імпульсу, якщо від неї - по зрізу імпульсу. В такому тригері інформація на виході може бути затримана на один такт по відношенню до вхідної інформації.
Лічильний Т-тригер (рисунок 6). Його називають також тригером зі лічильним входом. Він має один вхід керування Т і два виходи Q і Q' . Інформація на виході такого тригера змінює свій знак на протилежний при кожному позитивному (або при кожному негативному) перепаді напруги на вході. В серії мікросхем, що випускаються, Т-тригерів, як правило, немає. Але тригер такого типу може бути створений на базі тактового D-тригера, якщо його інверсний вихід з'єднати з інформаційним входом. Як видно з діаграми, частота сигналу на виході Т-тригера в два разу нижче частоти сигналу на вході, тому такий тригер можна використовувати як подільник частоти і двійковий лічильник.
Рисунок 6 - Лічильний тригер
В серіях мікросхем, що випускаються, є також універсальні JK-тригери. При відповідному під'єднанні вхідної логіки JK-тригер може виконувати функції тригера будь-якого іншого типу.
Умовні графічні позначення тригерів на принципових схемах наведені на рисунку 7.
Рисунок 7 - Графічні позначення тригерів
3 РЕГІСТРИ
Кілька тригерів можна об'єднати в регістр - вузол для зберігання чисел з двійковим поданням цифр розрядів. Основними видами регістрів є паралельні і послідовні (зсувні).
В паралельному регістрі на тактових D-тригерах (рисунок 8) код числа, що запам‘ятовується, подається на інформаційні входи всіх тригерів і записується в регістр з приходом тактового імпульсу. Вихідна інформація змінюється з подачею нового вхідного слова і приходом наступного імпульсу запису. Такі регістри використовують в системах оперативної пам'яті. Число тригерів в них дорівнює максимальній розрядності слів, що зберігаються у ньому.
Схема послідовного регістра і часова діаграма, що ілюструє його роботу, наведені на рисунок 9. З приходом тактового імпульсу С перший тригер записує код Х (0 або 1), що знаходиться в цей момент на його вході D, а кожний наступний тригер перемикається в стан, в якому до цього знаходився попередній. Так відбувається тому, що сигнал, який записується, проходить із входу D тригера до виходу Q із затримкою, більшою тривалості фронту тактового імпульсу (протягомі якого відбувається запис). Кожний тактовий імпульс послідовно зсуває код числа у регістрі на один розряд. Тому для запису N-розрядного коду необхідно N тактових імпульсів. На діаграмі видно, що чотирирозрядне число 1011 було записане у відповідні розряди регістра (1 - Q4, 0 - Q3, 1 - Q2, 1 - Q1) після приходу четвертого тактового імпульсу. До приходу наступного тактового імпульсу це число зберігається в регістрі у виді паралельного коду на виході Q4-Q1. Якщо необхідно отримати інформацію, що зберігається у послідовному коді, то її знімають із виходу Q4 в моменти приходу наступних чотирьох імпульсів (5-9). Такий режим називається режимом послідовного зчитування.
Рисунок 8 - Паралельний регістр на тактових D-тригерах
Дуже зручні універсальні регістри, що дозволять здійснювати як послідовний, так і паралельний запис і зчитування. Такі регістри можна використовувати як перетворювачі паралельного коду в послідовний і навпаки. Наприклад, мікросхема К555ИР1 (рисунок 10) - чотирирозрядний універсальний зсувний регістр. Регістр працює в режимі зсуву по тактових імпульсах, що надходять на вхід С1, якщо на вході V2 є напруга низького рівня. Вхід V1 служить для введення інформації в перший розряд регістра в цьому режимі. Якщо ж на вході V2 напруга високого рівня, то регістр здійснює паралельний запис інформації із входів D1-D4 по імпульсах синхронізації, що надходять на вхід С2.
Рисунок 9 - Послідовний регістр
Рисунок 10 - Чотирирозрядний зсувний регістр
4 ЛІЧИЛЬНИКИ
Лічильником називають прилад, призначений для підрахунку числа імпульсів, поданих на вхід. Вони, як і зсувні регістри, складаються з ланцюжка тригерів. Розрядність лічильника, а отже, і число тригерів, визначається максимальним числом, до якого він рахує.
Регістр зсуву можна перетворити в кільцевий лічильник, якщо вихід останнього тригера з'єднати з входом D першого. Схема такого лічильника на N розрядів наведена на рисунку 11. Перед початком підрахунку імпульсом початкової установки в нульовий розряд лічильника (Q0) записується логічна 1, в інші розряди — логічні 0. З початком рахунку кожний з лічильних імпульсів Т, що приходять, перезаписує 1 в наступний тригер, і число імпульсів, що надійшли, визначається за номером виходу, на якому є 1. Передостанній (N-1) імпульс переведе в одиничний стан останній тригер, а N-ний імпульс перенесе цей стан на вихід нульового тригера, і підрахунок розпочнеться спочатку. Таким чином, можна побудувати кільцевий лічильник з довільним коефіцієнтом перерахунку (будь-якою основою числення), змінюючи лише число тригерів в ланцюжку.
Рисунок 11 - Кільцевий лічильник на регістрі зсуву
Недолік такого лічильника - велике число тригерів, необхідних для його побудови. Більш економічні, а тому і більш розповсюджені лічильники, які побудовані на лічильних Т-тригерах. Після кожного тактового імпульсу Т сигнал на вході D змінюється на протилежний і тому частота вихідних імпульсів вдвічі менша частоти імпульсів, що надходять. Зібравши послідовний ланцюжок з n лічильних тригерів (з'єднуючи вихід попереднього тригера із входом С наступного), ми отримаємо частоту . При цьому кожний вхідний імпульс змінює код числа на виході лічильника на 1 в інтервалі від 0 до .
Мікросхема К555ИЕ5 (рисунок 12) містить лічильний тригер (вхід С1) і подільник на вісім (вхід С2), створений трьома з'єднаними послідовно тригерами. Тригери спрацьовують по зрізу вхідного імпульсу (по переходу з 1 в 0). Якщо з'єднати послідовно всі чотири тригери, то одержимо лічильник за модулем 24 =16. Максимальне число, що зберігається в лічильнику при повному заповненні його одиницями дорівнює N=24 -1=15=(1111)2 . Такий лічильник працює з коефіцієнтом рахунку К (модулем), кратним цілій степені 2, і в ньому відбувається циклічний перебір К=2n стійких станів. Лічильник має входи примусової установки в 0.
Рисунок 12 - Лічильник з коефіцієнтом перерахування 16 і його часова діаграма
Часто потрібні лічильники з числом стійких станів, відмінним від 2n . Наприклад, в електронних годинниках є мікросхеми з коефіцієнтом рахунку 6 (десятки хвилин), 10 (одиниці хвилин), 7 (дні тижня), 24 (години). Для побудови лічильника з модулем К ≠ 2n можна використати прилад з n тригерів, для якого виконується умова 2n >K. Очевидно, такий лічильник може мати зайві стійкі стани (2n -К). Виключити ці непотрібні стани можна використанням зворотних зв'язків, по колах яких лічильник перемикається в нульовий стан в тому такті роботи, коли він дораховує до числа К.
Для лічильника з К=10 потрібні чотири тригери (бо 23 <1050 Гц. При послідовному з‘єднанні лічильників сигнал знімається з виходу 6 (К176ИЕЗ) або 10 (К176ИЕ4).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию