Нормативно-правові основи боротьбі зі зміною клімату

Зміст

1. Вступ.

2. Міжнародні аспекти зміни клімату.

2.1 Причини та наслідки зміни клімату.

2.2 Особливості боротьби зі зміною клімату.

3. Міжнародно-правові засади боротьби зі зміною клімату.

3.1 Віденська конвенція про охорону озонового шару та Монреальський протокол про речовини, які руйнують озоновий шар.

3.2 Рамкова конвенція ООН про зміну клімату.

3.3 Міжнародно-правове регулювання викидів парникових газів.

4. Участь України у боротьбі зі глобальною зміною клімату.

4.1 Особливості використання Україною світового досвіду боротьби зі зміною клімату.

5. Висновок.

1.ВСТУП

Зміна клімату – одна з найсерйозніших загроз, перед якою постало сьогодні людство. Ця загроза не знає національних кордонів, а щоб подолати

її, треба об'єднати зусилля у різних галузях: енергетичній, транспортній,

харчовій, водних ресурсів тощо, а також змінити індивідуальну поведінку та

систему глобального врядування.

Для будь якої країни, громади чи компанії зміна клімату – це величезний

виклик. Отож, аби протистояти йому, світ мусить консолідуватися і діяти

разом задля спільного блага. 2009 рік Генеральний секретар ООН оголосив

роком зміни клімату та закликав започаткувати так званий Зелений новий

курс. Завдяки цій програмі надійдуть масштабні інвестиції у створення нових робочих місць, необхідних для відновлення системи, що на неї спирається уся світова економіка. «Зелений новий курс» має підтримати усі

держави – як багаті, так і бідні. Крім того, протидія зміні клімату стане

відповіддю на сучасну економічну кризу, а кроки для подолання екологічної

кризи сприятимуть соціальним та економічним зрушенням.

Представництво Організації Об'єднаних Націй в Україні вітає і високо цінує

те, що Україна приєдналася до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та

ратифікувала Кіотський протокол, тобто долучилася до глобального плану

дій щодо зміни клімату.

Основне завдання дослідження – дати оцінку проблемі зміни клімату, її впливу на соціально_економічний розвиток країни;визначити заходи, які здійснюють населення та підприємства, щоб запобігти забрудненню довкілля.

Актуальність теми в тому,що розв’язання цыеы проблеми ще не досягнуто.

Необхідність міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища зумовлена тим, що природа не визнає державних кордонів. Проблеми зміни клімату, руйнування озонового шару, глобальними. Деякі унікальні природні комплекси, території і об’єкти, які особливо охороняються, знаходяться на території декількох держав, що потребує координації їх зусиль.

Природними передумовами міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища є обмеженість ресурсів та просторових границь біосфери. Соціально-економічними передумовами є зацікавленість держави і народів у справедливому розподілі природних ресурсів, необхідність поєднання економічного розвитку суспільства і збереження довкілля, забезпечення права громадян на сприятливе навколишнє середовище, яке проголошено у конституціях багатьох країн світу.

Джерела міжнародного права навколишнього середовища можна поділити на 2 категорії: міжнародно-правові акти, що встановлюють принципи і норми (зване “тверде”, обов’язкове право) та акти, які містять рекомендовані норми, які впливають на суб’єктів міжнародного права своїм авторитетом (“м’яке” право). До першої категорії відносяться конвенції, договори, які підписані державами, а також принципи міжнародного права навколишнього середовища. До другої категорії відносяться декларації держав та рішення міжнародних конгресів, конференцій, міжнародних організацій.

У галузі охорони довкілля договори і конвенції відіграють найбільшу роль, але деякі принципові положення, які визначають генеральну лінію поведінки держав, закріплені в деклараціях та хартіях. Стокгольмська Декларація Конференцій ООН з навколишнього середовища (1972р.), Декларація Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992р.) підняли питання охорони довкілля на глобальний рівень та визначали основні принципи взаємодії держав у цій сфері. Вказані міжнародно-правові документи, незважаючи на їх необов’язковий характер, сприяють і заохочують держави до подальших дій, відображають тенденцію глобальної солідарності у розв’язанні планетарних проблем охорони навколишнього середовища і сталого економічного розвитку країн, але й визначення суттєвої ролі неурядових організацій у прийнятті екологічно значимих рішень. Декларація Ріо-де-Жанейро, підписана вищими посадовими особами 180 держав світу на всесвітньому самміті, впливає на світовий правопорядок, а її основні положення відображені у національному законодавстві багатьох країн

2. . МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ЗМІНИ КЛІМАТУ

Клімат будь-якої території Землі є важливим природним ресурсом, причому, практично невичерпним, але кожен з основних його параметрів характеризується деякою мінливістю. Нині спостерігається своєрідний парадокс – внаслідок науко-технічного прогресу технічне і енергетичне озброєння людини зростає, але її залежність від погоди і клімату не зменшується, а, навпаки, різко зростає.

В наш час велике значення має проблема вивчення тенденції зміни клімату Землі і окремих її регіонів, оскільки він виступає вирішальним фактором формування природних умов.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать