Прокурорський нагляд за виконанням міжнародних договорів при проведенні дізнання та досудового слідства

Вступ

Одним із завдань сучасної науки кримінального процесу України є підвищення ефективності регулювання кримінально-процесуальних відносин міжнародними джерелами права. Міжнародні договори України, відповідно до ст. 9 Конституції України, нарівні із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права є частиною її правової системи. З урахуванням цієї конституційної норми й сформульоване правило, що закріплене в ст. 31 Кримінально – процесуального кодексу України. В Україні зазначені договори є джерелами права, у тому числі і кримінально-процесуального. На сьогодні є підстави стверджувати, що на теренах української державності сформовано власну, унікальну систему міжнародних договорів України.

Обрана тема контрольної роботи є актуальною і має практичне значення.

Тому Генеральною прокуратурою України, з метою забезпечення належної організації роботи органів прокуратури у галузі міжнародного співробітництва та правової допомоги, підвищення ефективності роботи, додержання прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб при проведенні дізнання та досудового слідства приділяється постійна увага.

Так, у 2010 році Генеральною прокуратурою України розглянуто 2 204 запити про правову допомогу у кримінальних справах, з яких 1 186 звернень українських органів слідства, а 1018 – клопотань іноземних компетентних органів.

Із вказаної кількості запитів 1 370 – щодо організації виконання процесуальних дій у кримінальних справах, 164 звернення про передачу кримінального переслідування та 670 клопотань про видачу правопорушників.

Неоціненне значення в питаннях урегулювання процедури видачі правопорушників має прийнятий 21 травня 2010 року Верховною Радою УкраїниЗакон України №2286-VI «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)».

Ініціатором та основним розробником цього законопроекту виступило міжнародно-правове управління Генеральної прокуратури України, за активної участі якого проект неодноразово допрацьовувався і після прийняття у першому читанні. В ньому враховано пропозиції Верховного Суду України, Інституту законодавства Верховної Ради України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, а також інших державних установ.

Закон, який набув чинності 17 червня 2010 року, регламентує порядок підготовки органами досудового слідства і судами, у провадженні яких перебувають кримінальні справи, документів про видачу осіб, що підлягають екстрадиції в Україну, а також встановлює порядок проведення екстрадиційної перевірки та прийняття рішень за запитами компетентних органів інших держав. Важливу роль у процесі екстрадиції Закон відводить органам прокуратури, наділяючи їх додатковими кримінально-процесуальними повноваженнями щодо нагляду за додержанням і виконанням законів органами дізнання і досудового слідства у цій сфері, а також з проведення екстрадиційних перевірок.

1 Правові підстави діяльності прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва під час проведення дізнання та досудового слідства

Передумови для міжнародного співробітництва прокуратури України з відповідними установами іноземних держав відображенні у Конституції України та Законі України «Про прокуратуру». Згідно статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, на конституційному рівні визначається пріоритет міжнародного договору України перед законами та іншими законодавчими актами, крім Конституції України. Якщо міжнародним договором України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що Генеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 17 листопада 1993 р. №3611-ХІІ, до ратифікації відповідних міжнародних угод, Генеральному прокурору України надані повноваження на підписання від імені України договорів (угод) про прийом громадян України, засуджених судами інших держав, для відбування покарання на території України та про передачу громадян іноземних держав, засуджених судами України, для відбування покарання на території цих держав. Таким чином, законодавець визначає Генеральну прокуратуру України як центральний орган, на який покладаються повноваження щодо здійснення міжнародного співробітництва в міжнародних справах на стадії досудового слідства. Такий підхід законодавця цілком відповідає функції нагляду за додержанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства. Крім названих законодавчих актів, які стосуються діяльності Генеральної прокуратури України, міжнародне її співробітництво здійснюється також на підставі міжнародних договорів і угод, учасницею яких є Україна, законів України та нормативних відомчих актів Генеральної прокуратури України.

Одним із основних документів, що регламентує організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги