Поети поза літературними угрупуваннями. Трагічні долі митців срібної доби

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Торговій коледж ЗНУ

Доповідь

зі світової літератури

на тему «Поети поза літературними угрупуваннями.

Трагічні долі митців срібної доби.»

Виконала

Студентка групи

9ТХ1-10

Кірюта Катерина

Перевірив викладач

Білай В.О

_________________

_________________

Запоріжжя 2011

План

Вступ

1.Розквіт релігійно-філософської думки на межі ХІХ-ХХ століття

2.Символізм

3.Витоки символізму

4.Засади символізму

5.Криза символізму

6.Акмеїзм

7.Витоки акмеїзму

8.Засади акмеїзму

9.Криза акмеїзму

10.Футуризм

11.Сутність футуризму

12.Представники футуризму

13.Криза футуризму

14.Представники інших напрямків

Висновок

Література

Вступ

На зламі ХІХ-ХХ ст. російська поезія, як і західна, переживае бурхливий розвиток. У ній домінують авангардистські й модерністські тенденції. Модерністський період розвитку російської поезії кінця XIX початку XX ст. називають «срібним віком», російським поетичним ренесансом.

Розквіт релігійно-філософської думки на межі

ХІХ-ХХ століття

Ідейним підґрунтям розвитку нової російської поезії став розквітрелігійно-філософської думки, який відбувається в Росії на межі ХІХ-ХХ століття. Нова філософія постає як критична реакція на позитивізм другої половини XIX ст. з його раціональним ставленням до життя як до факту буття виключно матеріального. Нова російська філософія, навпаки, булла ідеалістичною, зверталася до ірраціональних сторін людського буття інамагалася синтезувати досвід науки, філософії та релігії. До основнихїї представників належать М. Федоров, М. Бердяєв, П. Флоренський, М.Лосський, С. Франк та інші, серед яких чи не найбільш безпосереднійвплив на формування ідейної основи російського поетичного модернізмусправив визначний російський мислитель і поет Володимир СергійовичСоловйов. Його філософські ідеї та художні образи стоять біля витоківросійського поетичного символізму.Упродовж «срібного віку» в російській поезії яскраво виявили себе чотири покоління поетів: бальмонтівське (яке народилося в 60-ті та на початку 70-х років XIX ст.), блоківське (близько 1880-го року), гумільовське (близько 1886 року) і покоління 90-х років, представлене іменами Г.Іванова, Г. Адамовича, М. Цвєтаєвої, Р. Івнєва, С. Єсеніна, В.Маяковського, М. Оцупа, В. Шершеневича та багатьох інших. Значнакількість російських письменників змушена була емігрувати за кордон (К.Бальмонт, І. Бунін, О. Купрін, Д. Мережковський, 3. Гіппіус, Саша Чорнийта багато інших). Розгром російської культури та поезії «срібного віку»був остаточно довершений восени 1922 р. примусовим висланням ізрадянської Росії за кордон 160 відомих вчених, письменників, філософів,журналістів, суспільних діячів, що поклало початок формуванню потужноїеміграційної гілки російської літератури та культури.Російська поезія «срібного століття» стала своєрідним підбиттямпідсумків двохсотрічного розвитку нової російської поезії. Вонапідхопила і продовжила кращі традиції попередніх історичних етапіврозвитку російської поезії і водночас вдалася до суттєвої переоцінкицінностей художніх і культурологічних пріоритетів, які спрямували їїрозвиток.В історії розвитку російської поезії «срібного віку» найбільш яскравовиявили себе три напрямки: символізм, акмеїзм, футуризм. Окреме місце вросійському поетичному модернізмі початку XX ст. посідають так звані«нові селянські» поети, а також поети, творчість яких чітко неспіввідноситься з певним художнім напрямком.

Символізм Витоки символізму.

Засади символізму. Криза символізму.

Символізм. Першим з нових напрямків з'явився символізм, який і поклав початок «срібному віку» російської поезії. Символізм (грецького симболон -умовний знак, прикмета) — літературний напрям кінця XIX - початку XX століття, основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Символізм народжується у Франції і як сформований літературний напрям починає свою історію з 1880 року,коли Стефан Малларме започатковує літературний салон (так звані «вівторки» Малларме), в якому беруть участь молоді поети. Програмні символістські акції відбуваються в 1886 році, коли друкуються «Сонети до Вагнера» восьми поетів (Верлен, Малларме, Пль, Дюжарден тощо), «Трактат про Слово»Р. Гіля та стаття Ж. Мореаса «Літературний маніфест. Символізм».Із символізмом пов'язують свою творчість видатні письменники й за межами франції. У 1880-ті роки розпочинають свою діяльність бельгійські символісти — поет Еміль Верхарн і драматург Моріс Метерлінк. На зламі століть виступили видатні австрійські митці, пов'язані із символізмом —Гуго фон Гофмансталь і Райнер Марія Рільке. До символістів належав також польський поет Болеслав Лесьмян, з художніми принципами символізму співвідносяться окремі твори німецького драматурга Гергарта Гауптмана, англійського письменника Оскара Уайльда, пізнього Генріка Ібсена. В українську поезію символізм увійшов із творчістю М. Вороного, О. Олеся, П. Кар-манського, В. Пачовського, М. Яцківа та інших. Ш

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать