Творчість труверів

РЕФЕРАТ

на тему:

Творчість труверів

ПЛАН

Вступ

1. Передумови виникнення творчості труверів

2. Поезія французьких труверів

3. Представлення про любов у творчості труверів

4. Основні етапи розвитку поезії труверів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У середньовічній Європі військові форми мистецтва були представлені бардами, скальдами, труверами, менестрелями, мінезингерами.

У Х-ХІ ст. виникає і починає літературно оформлюватись царська поезія трубадурів та труверів. Назва цих слів лінгвістично .ох0дить від провансальського дієслова trobar (фр. trouver), яке означало «знаходити», «вишукувати», «створювати».

Проте поміж трубадурами і труверами існувала відмінність. Власне трубадури - ліричні співці, поети, котрі створювали свої поеми провансальською мовою, відображали у завжди порівняно невеликих творах свої особисті почуття чи погляд на певну особу, ту чи іншу подію і поширювали їх серед вищих станів феодального суспільства. Тобто, їх можна розглядати як ліричних співців французького півдня.

Трувери -- епічні співці північної Франції. Ними був створений середньовічний лицарський героїчний епос Chanson de gest - пісенні розповіді про подвиги, діяння чи родовід героя. Він складається з трьох циклів. Перший цикл - усі поеми, в котрих звеличуються подвиги Карла Великого і його паладинів (соратників), так званий карловінгський чи французький цикл. Другий - поеми, які продовжують легенди Арморіки (Бретані), легенди про короля Артура (романи Круглого столу). Третій цикл - поеми, де відтворені подвиги героїв античності, проте на середньовічному ґрунті і з середньовічним забарвленням - так званий античний цикл. У ХІІ-ХШ ст. лицарська поезія трубадурів і труверів досягла свого найвищого розквіту.

У той самий час і в Німеччині на власному німецькому ґрунті розвивалися ліричні співці-мінезингери. Варто підкреслити, що трубадурами, труверами, мінезингерами були не городяни або селяни, а лицарі, воїни-професіонали, які виявили талант до поезії та музики. Вони не тільки творили лицарську поезію та епос, але змагалися на лицарських турнірах, забезпечували захист своєї землі від завойовників, брали участь у хрестових походах, зі зброєю та військовою піснею відстоювали лицарську честь. Вони поставали також духовними і патріотичними вихователями, наставниками лицарської молоді: саме з їхніх героїчних пісень вона вбирала в себе славетні і звитяжні традиції європейського лицарства, саме в них знаходила гарні взірці для наслідування.

1. Передумови виникнення творчості труверів

Трувери - це поети, які жили на півночі Франції із середини 12-го століття до кінця 13-го. У більш вузькому змісті це слово означає наслідувачів техніки і стилю трубадурів.

Також, труверами можна назвати тих, хто удосконалював придворну поезію. Переважно стверджують, що трубадурська лірика одержала поширення на півночі Франції завдяки заступництву трубадурам Елеонори Аквітанської та її дочок, Марії Шампанської й Але де Блуа. Але навряд чи це заступництво було б успішним, якби вже не існували відповідні соціальні умови. Устрій суспільства був схожим на півночі і на півдні Франції: феодалізм, наявність багатих дворів, і культурні умови: вплив Ренесансу 12-го століття.

Трувери і трубадури підтримували близькі відносини одні з одним, як при феодальних дворах Шампані та Блуа, так і, трохи пізніше, у хрестових походах. Результатом цих відносин для труверів було придбання глибокого знання про "куртуазну любов" і трубадурській техніці.

Перше, що привертає увагу при вивчення труверів, це те, що здебільшого перші французькі наслідувачі трубадурів були великими феодалами; трувери ж більш низького стану знаходилися в постійній залежності від одного визначеного двору.

2. Поезія французьких труверів

Поява куртуазної лірики в землях Північної Франції не можна пояснити лише прямим впливом літератури Провансу. Трубадури були безсумнівно добре відомі при північно-французьких дворах, а з 1137 по 1152 р. французькою королевою (дружиною Людовіка VII) була онученяти першого провансальського поета Гільема Аквітанського. Однак у Північній Франції в лицарської поезії минулого і свої джерела для виникнення - найбагатша фольклорна основа, що відбилася в народній ліриці (так називані «травневі пісні», «пісні швачок», пісні про хрестові походи і т.д.), розвинута традиція героїчного епосу, породженого в дружинному середовищі і слухача, що привчив, до наспівності зв'язаних асонансами віршів, що зміцнювалася й ускладнювалася придворна культура. Тому зв'язок між поезією трубадурів і лірикою труверів (так називалися на Півночі Франції куртуазні поети) не тільки чи, бути може, не стільки генетична, скільки типологічна. Це не виходить, звичайно, що трувери у своїх шуканнях зовсім незалежні від трубадурів. Стрімкий розквіт у середині XII сторіччя поезії труверів може бути пояснений саме тим, що північно-французькі поети змогли плідно використовувати найбагатший досвід, накопичений на той час поетами Півдня.

Поезія труверів не була, однак, повторенням на іншому ґрунті досвіду трубадурів. Відзначимо насамперед більше тяжіння північно-французьких поетів до сильних феодальних центрів, яких не було в Провансі. Крім королівського домену, такими притягальними пунктами, де поет знаходив притулок і винаго