Творчість Шарля Бодлера

Бодлер…це король поетів, справжній Бог.

Артюр Рембо

Якщо ми подумки спробуємо осягнути розвиток літератури, щоб зрозуміти, про кого наші нащадки вестимуть мову наприкінці наступного тисячоліття, то, безперечно, переліком цих імен буде ім’я бунтівного, шокуючого і поетичного Шарля Бодлера.

Шарль-П´єр Бодлер – видатний французький поет, якого вважають пізнім романтиком і предтечею символізму. Крім того, він політичний діяч, журналіст, мистецтвознавець, неперевершений перекладач новел американського письменника Едгара По. Бодлер увів у літературу поняття модерну, чим надзвичайно вплинув на розвиток поезії ХХ ст. Усі його симпатії схилялися на сторону народжуваної тоді школи реального живопису, але улюбленим його художником був Делакруа; з поетів він більше всього любив співака робітників П´єра Дюпона, з яким разом бився потім у червневі дні на барикадах. Згодом літературні смаки Бодлера значно відхилилися убік чистого мистецтва: до Беранже він почував відразу, до Гюго байдужість, визнавав тільки Шатобриана, Бальзака, Стендаля, Флобера, Банвиля, Готьє, Меріме, де Віньї, Леконта де Ліля... Письменник залишив по собі й досі нерозгаданий поетичний світ, де душа веде двобій із собою, перебуває в пошуках одвічної Таїни. Саме це втілено в поетичній збірці «Квіти зла», над якою поет працював упродовж усього життя. Його поезія змушувала читача переоцінювати загальноприйняті цінності, звертаючись до аналізу власних страждань і відчуттів. До цього часу сперечаються літературознавці, поети і пересічні читачі про твори цього самобутнього поета, що започаткував так багато нового в літературному роді, де, здавалося б, з огляду на його багатотисячолітню історію, і винайти щось нове не можливо Бодлер – помітне ім’я у всесвітній літературі. З ним пов’язують появу декадансу, його творчості вбачають витоки символізму. Зрештою, саме він заговорив про необхідність створення літератури на нових творчих і естетичних засадах, яку і назвав просто і ясно – новою (модерновою або модерністською). А вже потім це слово пішло гуляти сторінками мистецьких журналів і поважних академічних фоліантів, втративши внутрішню форму і національну піднесеність, перетворившись на термін, який не просто почав характеризувати певне явище в літературі або й мистецтві, а став художньою емблемою цілого століття.

Дуже багато в житті Шарля Бодлера було такого, чого не лише пересічна, а й мистецьки розвинена особистість навряд чи змогла б прийняти. Хоча дуже вже принадною є спроба пояснити всю суперечливу оригінальність бодлерівської спадщини конкретними фактами його біографії, пояснити декадентські настрої його віршів, вивести вселенське зло, яке постає у його творах, конкретними життєвими ударами і розчаруваннями. Безперечно, певний зв’язок тут є, та чи доречно його абсолютизувати?

Часто здається, що життя Шарля Бодлера, це низка нещасть, розчарувань і ударів долі. Народився Шарль Бодлер в Парижі 9 квітня 1821 року в трохи дивній родині. Батько поета походив із сільської родини у Шампані з войовничим прізвищем («бодлер» - двосічний ніж), але йому вдалося вибитися в люди, отримати освіту й стати виховатилем у шляхетній сім’ї. Між батьками Бодлера була надзвичайно велика різниця у віці, це були люди різних епох: батько сповідував дух Просвітництва, а мати – матеріальні «принципи» буржуазного суспільства. Батько Шарля помер, коли йому ледве виповнилося 7 років, але встиг прищепити синові бездоганні манери, порядність, шанобливе ставлення до героїчних часів Франції та інтерес до живопису, який стане справжньою пристрастю Бодлера. Після смерті чоловіка мадам Бодлер вийшла заміж за офіцера Опіка, що згодом обіймав досить високі службові посади.

Як відомо, основи людської особистості закладаються в дитячі й юнацькі роки і не аби якою мірою визначають формування її характеру й психології. На Бодлера глибокий відбиток наклала родинна драма: смерть батька, якого він любив, і поява вітчима, якого він не приймав і зненавидів. Той же поставив за мету перевиховати «важку дитину», використовуючи, так би мовити, досвід казарми. Те, що мати вийшла заміж за Опіка і в усьому скорилася йому, Шарль сприймав як зраду, котрої не міг їй вибачити до кінця життя.

Навчався Бодлер у закритому колежі у Ліоні, а потім у паризькому ліцеї Людовіка Великого, з якого був виключений. Це ще більше загострило його стосунки з матір’ю і вітчимом. По його власному визнанню, багато хто з його предків були ідіотами чи маніяками й усі відрізнялися "жахливими пристрастями". Старший брат його Клод (від іншої матері) на 55-м долі життя був розбитий паралічем і вмер, здається, у божевільному будинку майже в одна година з поетом. У матері останнього в старості були паралізовані ноги. Усі ці генеалогічні дані мимоволі наводять на думку, що Бодлер вже у своїй крові носив, можливо, задатки тієї страшної хвороби, яка передчасно звела його в могилу й наклала такий гіркий і темний відбиток на його талант і характер. Алі не підлягає також сумніву, що й сам співає додавши до цих ненормальних основ своєї природи значну краплю отрути.

В 1837-1838 роках він зробив з вітчимом поїздку в Піренеї, що за позбавили в його душі сильні враження, і від цього години зберігся один вірш, озаглавлене вже в дусі "Квітів зла" - "Іncompatіbіlіte", де зустрічаються красиві й сміливі образи начебто "безмовності, що вселяє бажання бігти, врятуватися від нього".

Із 1839 - 1841 рр. поет веде богемний с