Розвиток людини є безперервним процесом, який не припиняється до моменту припинення самого життя. Людина зазнає різних фізичних (морфологічних, біохімічних, фізіологічних) і соціальних (психічних, духовних, інтелектуальних) змін. Проте, розвиток «не обмежується кількісними змінами, зростанням того, що вже є, а містить «перерви безперервності», тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку, і зникнення старих. Розвиток є там, де народжується щось нове і водночас відживає старе».
Розвиток людини є дуже складним інволюційне - еволюційним ( лат. еуоіиііо - розгортання) поступовим рухом, у ході якого відбуваються як прогресивні, так і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в самій людині; розвиток змінюється лише за напрямком, інтенсивністю, характером і якістю.
Розвиток людини є процесом стихійним, некерованим, спонтанним; розвиток відбувається незалежно від умов життя, він детермінований лише «вродженою потенцією»; розвиток людини фатально зумовлений її долею, в якій ніхто нічого змінити не може, — це лише невелика частина думок. Науково-матеріалістична філософія трактує розвиток як властивість живої матерії, що притаманна їй одвічно завдяки властивим матерії руху й саморуху.
Результатом розвитку є становлення людини як біологічного виду і соціальної істоти.
Біологічна засада — все те, що охоплюється поняттям «організм» і вивчається дитячою віковою фізіологією з її індивідуальним фізичним розвитком — онтогенезом.
До біологічного в людині можна віднести і процес акселерації. Причини його доказово нез'ясовані, але існує кілька гіпотез. Проте відомо лише одне: ще з 30-х років XIX сг., коли в Європі почали займатися систематичним вимірюванням зросту дітей, з'ясувалося, що генерація (покоління) через 20—25 років набуває по 2—3 см порівняно з попередньою.
Протилежним явищем є ретрадація — відставання дітей від нормального середнього вікового стандарту зростання і фізичного розвитку. Фізіологічні причини цього явища криються в організмі батьків: їх пияцтві чи алкоголізмі, народженні дітей у більш пізньому віці, спадковій хворобі одного з батьків. Ці діти є відсталими не лише фізіологічне, айв інтелектуальному відношенш) Ось чому біологія їх також змушує педагогіку вживати відповідних заходів. Для них створюються «класи вирівнювання» в початковій школі, існують школи-інтернати для розумове відсталих дітей, які працюють на теоретичних основах олігофренопсихології і олігофренопедагогіки.
Соціальна засада — це процес формування в дитини її особистості як майбутнього члена суспільства. Цей процес відбувається паралельно з її біологічним розвитком. Наприклад, у 7—8-річному віці соціальним новоутворенням у більшості дітей є рефлексія — самооцінювання вчинків та дій. У 13—14 років у міру зростання і статевого дозрівання виникає основне новоутворення підліткового віку — почуття дорослості, а звідси і криза віку — неслухняність, так звана «авто? номна» моральність, відрив від батьків, своя компанія.
Поєднання біологічного з соціальним у розвитку дитини також має свою досить глибоку історію, яка є своєрідним відбиттям суперечливості між розвитком і вихованням. Адже тут ішлося про поєднання фізіології, психології і педагогіки в єдину, комплексну науку про дитину — педологію.
виховання біологічний соціальний особистість
Виховання — один із чинників, під впливом якого здійснюється ' розвиток дитини.
Якщо середовище переважно стихійно впливає на розвиток людини, то виховання завжди є цілеспрямованим, тому його результати передбачувані.
Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Звісно, воно не може змінити кольору шкіри чи конституції тіла, успадкованих особистістю, але може зробити її фізично здоровою, витривалою, загартованою. Виховання не може докорінно перебудувати й тип темпераменту, але здатне внести до нього певні корективи. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нервових процесів.
Мета виховання - сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство.
Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Такий ідеал цивілізованого суспільства діє впродовж століть, починаючи з афінської системи виховання, де й народилося розуміння гармонійності людині. В епоху Відродження ідея всебічного розвитку особистості знайшла відображення в педагогічних поглядах педагогів-гуманістів Ф. Рабле і М. Монтеня. Рабле пропагував гуманістичне виховання людини, в якому б гармонійно поєднувалися фізичний і духовний розвиток. На його думку, з цією метою в школі повинні вивчатися мови, математика, астрономія, природознавство, історія, право. Важливою складовою всебічного розвитку він вважав мислення. М. Монтень передусім позитивно оцінював в античному вихованні його різнобічність. Серед складників всебічного розвитку особистості він виділяв розумовий розвиток, моральне і фізичне виховання.
Ідеї всебічного розвитку особистості предметніше в
Одними из наиболее популярных услуг на рынке IT-технологий являются создание и продвижение лендингов. Они способны положительно влиять на деятельность любого бизнес-проекта в интернете. Судя по многочисленным отзывам, заказавшие создание лендингов люди ни разу не пожалели о потраченных деньгах. Они вложили в будущее, которое неразрывно связано с интернетом. Всё больше и больше предпринимателей обращаются к услугам разных агентств, веб-студий, чтобы заказать создание лендинга у профессионалов.