Педагогіка як наука про виховання людини

1. Педагогіка – наука про виховання людини

Педагогічні знання характеризуються певною розбіжністю їхнього життєвого і наукового змісту. У побуті люди широко використовують терміни і поняття педагогіки, не окреслюючи чітко їхньої межі. Різні люди в ті самі терміни і поняття вкладають часом різний зміст. Наукові поняття, на відміну від побутових, строго відповідають певному змісту і єдині за своїм значенням. При недостатньо глибокому володінні науковими знаннями хоча і відбувається перебудова життєвих уявлень, але це в кращому випадку лише самі загальні, як правило, несистематизовані, уривчасті зведення про окремі сторони тих чи інших педагогічних явищ.

Майже кожний з нас слово «педагогіка» пов’язує зі школою і процесом навчання, з чим у якійсь мірі можна погодитися. Перше згадування про школу виявлене в давньоєгипетських джерелах за 2,5 тисячі років до н.е. У них говорилося про те, що жреці навчали дітей царських сановників початків арифметики і геометрії.

Навчання і виховання народилися разом з людським суспільством. Вони були необхідні для того, щоб накопичений досвід – соціальний, виробничий, духовний – не був загублений новими поколіннями людей. Навчання і виховання, таким чином, були споконвічно однією з ведучих функцій соціуму. Без цієї діяльності людське суспільство перестало б існувати і розвиватися. Здійснювали виховання і навчання, як правило, люди похилого віку чи найбільш досвідчені дорослі. Але спочатку ця діяльність не була самостійним процесом, а проводилася паралельно з іншими заняттями. З ускладненням накопичених людьми знань і придбанням корисного досвіду, який необхідно було зберігати з метою подальшого збільшення, дана діяльність поступово стала виділятися в самостійну.

Свою назву вона одержала від функції, яку в Древній Греції виконували раби, спеціально приставлені до молодих людей з аристократичних родин. Цим рабам батьки доручали догляд за своїми дітьми, коли ті йшли в школу чи з неї, а також на прогулянках. Цих рабів називали дітоводіями (з грецької «пейда» - дитина, «гогес» - вести). Пізніше даний термін закріпився за всіма, хто був пов'язаний з навчанням і вихованням підростаючого покоління, а потім став позначити і власне науку.

Таким чином, «педагогіка» у буквальному перекладі з грецької – дітоводіння.

Кожне покоління людей вирішує три найважливіші завдання: освоїти досвід попередніх поколінь; збагатити і збільшити цей досвід; передати його наступному поколінню.

Наука, що вивчає закономірності передачі старшим поколінням і активним засвоєнням молодшими поколіннями соціального досвіду, необхідного для життя і праці, називається педагогікою.

Існують й інші визначення педагогіки як науки.

Педагогіка – наука, що вивчає закономірності виховання, освіти і навчання.

Педагогіка – наука про закони освіти і виховання дітей та дорослих.

Педагогіка – наука про виховання людини.

Педагогіка – сукупність знань про спільну діяльність вчителя-вихователя й учнів у процесі засвоєння змісту освіти для досягнення особистісних і суспільних цілей.

2. Видатні вчені-педагоги

Вважається, що вперше педагогіка виділилася в самостійну галузь знань на початку XVII ст., коли англійський філософ і натураліст Ф. Бекон опублікував свій трактат «Про достоїнство і збільшення наук». У ньому він почав спробу класифікувати всі науки і виділити педагогіку, яку розумів як «керівництво читанням». Однак відчленовування від філософії не означало створення нової науки. Такою вона стала вважатися тільки після виходу праць видатного чеського мислителя-гуманіста, педагога і письменника Я.А. Коменського (1592-1670) і насамперед його основної роботи, що дотепер має неминуще значення, - «Великої дидактики» (1662р.). У цьому здобутку був покладений початок науці про процес навчання.

Я.А. Коменський вперше обґрунтував ідею загального навчання, створив систему пов’язаних ступенів навчання. Ця система містила в собі материнську школу (до 6-літнього віку); елементарну школу (від 6 до 12 років); гімназію (від 12 до 18 років) і академію (від 18 до 14 років). У своїй практиці він запровадив класно-урочну систему і теоретично обґрунтував її. Ним розроблені основні принципи дидактики: свідомість, наочність, послідовність, міцність і посильність. Я.А. Коменський обґрунтував головні вимоги до підручника, а також сформулював основні вимоги до вчителя.

Високо оцінюючи роль виховання Я.А. Коменського виділяв три завдання виховання: пізнання себе і навколишнього світу (розумове виховання), керування собою (моральне виховання) і прагнення до Бога (релігійне виховання). Дуже важливим він вважав розв’язання першого завдання.

1998 рік був оголошений роком української педагогіки, тому що виявився багатим на ювілейні дати видатних українських педагогів і діячів освіти.

110 років із дня народження А.С. Макаренка (1888-1939) – педагога, письменника, який у важких соціально-економічних умовах створив систему захисту і підтримки бездомних і знедолених важковиховуваних дітей. Праці А.С. Макаренка, присвячені проблемам виховання дитячих і юнацьких колективів, одержали світове визнання.

195 років із дня народження А.В. Духновича (1803-1865) – педагога, письменника, публіциста, просвітителя, суспільного діяча, автора ряду підручників для народних шкіл.

120 років із дня народження Г. Ващенка (1878-1967) – педагога, з ім’ям якого пов’язують ідеї про школу