Загальний огляд країн Центральної Європи

Реферат

на тему:

Загальний огляд країн Центральної Європи

Країни Центральної Європи утворюють суцільний територіальний масив, розта­шований між Західною Європою та Північною Євразією, від Балтійського моря на півночі до Чорного й Адріатичного морів на півдні. Це території Польщі, Чехії, Сло­ваччини, Угорщини, Румунії, Словенії, Хорватії, Македонії, Боснії і Герцеговини, Союзної республіки Югославії, Албанії. А також - території молодих незалежних країн, колишніх європейських республік СРСР - Литви, Латвії та Естонії, Білорусі, України та Молдови (мал. 65).

Країни регіону досить відмінні за природно-ресурсним потенціалом, характерис­тиками населення, рівнем економічного розвитку. Проте мають тісно сплетену сув'язь історичної долі та взаємодоповнюючі структури господарства, що дає змогу розглядати їх як певну територіальну соціально-економічну єдність - Централь­ноєвропейський регіон.

Великі політичні та соціально-економічні зрушення 90-х років сформували нову політичну карту цієї частини Європи.

У результаті розпаду СРСР Україна, Білорусь, Молдова, Литва, Латвія та Есто­нія стали незалежними державами. Припинили існування Рада Економічної Взає­модопомоги (РЕВ) і військова організація Варшавського Договору, які були основними чинниками інтеграційних процесів у Центральній Європі за часів соціалізму.

Після розпаду СРСР виникло нове політичне утворення - Співдружність Не­залежних Держав (СНД). Литва, Латвія та Естонія не входять до СНД. Україна бере активну участь у двосторонніх економічних відносинах, утримуючись від участі в наддержавних політичних та військово-політичних органах країн СНД.

З карти Європи зникла Німецька Демократична Республіка (НДР), яка проіснувала з жовтня 1949 р. до жовтня 1990 p., до возз'єднання двох німецьких держав - ФРН та НДР в єдину німецьку державу.

На території колишньої Чехословаччини мирним шляхом утворилися дві нові суверенні держави: Республіка Чехія та Словацька Республіка.

Замість Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, яка розпалася в ре­зультаті міжнаціонального збройного конфлікту, утворилося 5 держав: Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина та Союзна Республіка Югославія (СРЮ), що об'єднує Сербію та Чорногорію. З них тільки Словенія є унітарною країною решта мають у своїх межах автономні утворення: в Хорватії - Республіка Сербська Країна, в Македонії - Албанська Автономна Ілірізька Республіка. На території Боснії і Герцеговини - Сербська Республіка, що тяжіє до Югославії, та Хорватська держава Герцеговина, що тяжіє до Хорватії, а також Республіка Герцеговина, на­селена здебільшого мусульманами.

Перебіг політико-географічних процесів привів до виникнення інтеграційного угруповання держав Центральної Європи - Центральноєвропейської Ініціативи, в межах якої співробітничають колишні соціалістичні країни Європи (крім Юго­славії), інші країни Європи (Австрія, Італія) та нові незалежні держави - Україна, Молдова. Таким чином у Центральній Європі виникають нові чинники інтеграції, але вже на іншій основі.

У 90-ті роки найактивніше інтегрувалися в Центральну Європу країни Балтії (Литва, Латвія та Естонія), тому в підручнику вони розглядаються в межах цього регіону. Білорусь і Молдова вивчатиметься разом з країнами Східної Європи, Північ­ної та Центральної Азії.

Географічне положення центральноєвропейських країн можна визначити як вигідне, що характеризується:

а) компактним розміщенням у центрі Європи між Заходом та Сходом. З одного боку знаходяться розвинуті країни Західної Європи, що значною мірою визначають економічну політику на регіональному та світовому ринку, з другого - країни СНД, передусім Росія й Україна, які є для Центральної Європи традиційними економічни­ми партнерами;

б) виходом до моря 11 з 15 країн регіону, що дає змогу їм здійснювати ши­рокі контакти із зовнішнім світом;

в) розвинутою системою транспортних комунікацій. Цю територію в усіх на­прямах перетинають залізничні та автомобільні магістралі, трубопроводи, лінії електропередачі. Інтегруюче значення для регіону має Дунайська водна система;

г) сусідським положенням. Центральноєвропейські країни є в основному не­великими за територією, що мають добру транспортну доступність. До того ж

кордони країн проходять по територіях, які за своїми природними характеристи­ками не створюють перешкод для транспортних сполучень.

Природно-ресурсний потенціал країн регіону дуже різний. Мінерально-сиро­винна база представлена паливно-енергетичними ресурсами, рудною та нерудною сировиною. З-поміж паливно-енергетичних ресурсів найпоширенішими є буре вугілля, яке переважно добувають відкритим способом. На кам'яне вугілля багаті Польща і Чехія. Є воно і в Румунії. Нафтогазоносні провінції є на території Румунії (охоплює частково також Угорщину та Сербію), а також в Албанії та Хорватії.

Паливних ресурсів більше в північній частині регіону, рудних - на півдні. За­паси залізної руди незначні: більше їх у країнах Балканського півострова (Хор­ватія, Боснія і Герцеговина, Македонія), є вона в Словаччині, Угорщині, Румунії. Значно краще регіон забезпечений рудами кольорових металів: мідні та поліметалічні руди добувають як на півдні, так і на півночі. Найбільше мідних руд - у Польщі, бокситів - в Угорщині.

З-поміж нерудної сировини є запаси кухонної солі (Польща, Румунія) та природної сірки (Польща).

Різні