ДУНАЙСЬКА ВОДНА АРТЕРІЯ УКРАЇНИ

План

1. Фізико-географічні особливості судноплавного Дунаю.

2. Основні історичні події вільного користування Дунаєм.

3. Розвиток судноплавства на Дунаї за останні два десятиліття.

4. Українсько-румунські відносини з приводу судноплавства на Дунаї.

У єдиній мережі європейських внутрішніх водних артерій Дунаю належить
особливе місце. Його роль як наскрізного водного шляху довжиною 3503 км (від
Північного до Чорного моря), що з'єднує 78 портів і 15 країн, для України пере-
оцінити практично неможливо.

Фізико-географічні особливості судноплавного Дунаю

Дунай ділять на три ділянки: Верхній Дунай (довжина 620.5 км) від кана-
лу Майн-Дунай до населеного пункту Гепью. Середній Дунай (довжиною 860 км)
від Генью до Турну-Северіна. Нижній Дунай (довжииою 931 км) до гирла Сулінн.
У нижній течії Дунай формує велику болотисту дельту площею 58 тис. га з роз-
галуженою мережею струмків. Біля Ізмаїльського Чпталп на відстані 79,6 км від
нульової позначки річки головне русло Дунаю ділиться на два гирла: Кілійське
(ліве) і Тульчинське (праве). Далі, через 16,7 км біля мису Георгіївський, Чатал
Тульчинського гирла розділяється на Георгіївське (праве) і Суліиоьке (ліве), що на
сьогодні с найглибшою водною артерією, яка з'єднує Дунай із морем.

Судноплавний Дунай мас велике значення для України в контексті забезпе-
чення національної безпеки, реалізації транзитного потенціалу, розвитку суд-
ноплавства, економічного росту Українського Придунав'я, відстоювання націо-
нальних і^, еостратегічвих інтересів у процесі євроінтеграції. Самостійна присут-
ність України на цій найважливішій європейській транспортній артерії нараховує
десятки років. Питання міжнародних відносин щодо використання Дунаю вже
150 років є предметом діяльиості Дунайської комісії, спеціально створеної в 1856 р.

Основні історичні події вільного користування Дунаєм

Розглянемо основні історичні події вільного користування Дунаєм з боку
України.

1. Після російсько-турецької війни 1828-1829 р. відповідно до Адріанополь-
ського мирного договору Росія (до складу якої входила Україна) разом із
Туі>еччиною одержала право давати дозвіл на проходження суден інозем-
них держав нижньою ділянкою Дунаю.

2. У липні 1810 р. між Росією й Австрією була підписана Конвенція про ре-
жим судноплавстии на Дунаї. Росія зобов'язувалася виконувати роботи.

необхідні для безперешкодного судноплавства по Сулінському гирлу, а авс-
трійські судна, що проходили по ньому, обкладали податком. Зібрані гроші
використовувалися Росією для фінансування днопоглиблювальних і берего-
укріплювальних робіт.

3. У 1853 р. аналогічний договір було укладено між Росією й Баварією.
Збільшення обсягів вантажопотоків водною артеріюю вимагало нових під-
ходів до урегулювання питань експлуатації судноплавного Дунаю в Єв-
ропі.

4. Незабаром після закінчення Кримської війни (1853-1856 р.) 18 березня
1856 р. у Парижі сім європейських країн (Росія. Австрія, Франція, Ве-
ликобританія, Пруссія, Сардинія, Туреччина) підписали трактат, який
проголосив Чорне морс відкритим і вільним для торговельних суден всіх
націй, а Дунай 1а його гирлами' міжнародною річкою. Трактат звіль-
няв товари, що перевозились суднами, від мита, а самі судна — від будь-
яких виплат, крім необхідних для створення сприятливих умов судно-
плавства.

5. 18 серпня 1948 р. у Белграді була прийнята Копвенція про режим судно-
плавства на Дунаї (ратифікована Президією УРСР 18 лютого 1949 р.) і ство-
рена Дупайська Комісія, до складу якої (із доповненнями від 26 березня
1998 р.) сьогодні входять представники 11 країн-учасниць: Австрії, Бол-
гарії, Угорщини, ФРН, Молдови, РФ, Румунії, Словаччини, України. Хор-
ватії, Сербії й Чорногорії. У наш час дія Конвенції поширюється на загаль-
ну судноплавну довжину Дунаю в 2411,5 км — від Кельнхаймн до Чорного
моря, через Сулінське гирло з виходом у море.

6. У 1957 р. Кілійське гирло було з'єднане з морем на українській території
через канал Прорва. Як і будь-який інший штучний канал у низов'ї Дунаю,
він вимагав виконииня постійних днопоглиблювальних робіт, щоб запобігти
замуленню. У радянські часи такі роботи проводилися, і канал функціону-
вав майже 10 років.

7. У 1994 р. на каналі склалася така гідрологічна ситуація, при якій судно-
; плавство стало неможливим. Через деякий час (у 1997 1998 р.) було зробле-
но невдалі спроби відновити судноплавство на каналі, і в 1998 р. він вибув
з експлуатації. Тим самим зв'язок Дунаю із Чорним морем в українській
частині дельти було перервано на багато років.

3. Розвиток судноплавства на Дунаї за останні два десятиліття

Найвищі показники судноплавства відзначалися нанрикіиці 80-х років.
У 1987 р. обсяг вантажоперевезень країнами Дунайського басейну становив ре-
кордну величину — 91,84 мли. т.

Масштабні роботи з розширення транзитних можливостей у Нижньому Дунаі
здійснювала Румунія: в 1984 р. вона ввела вдію капал Чернаводе - Констанца
Юг; в 1988 р. — канал Меджил — Новодаруй. Копстанца де-факто стала основни-
ми дунайськими воротами Центрально-Східної Європи на Чорному морі. Румунія
також розпочала певні роботи з нарощування пропускної здатності інших водних
шлях

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать