ГЕОГРАФІЧНИЙ (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ) ПОДІЛ ПРАЦІ

ГЕОГРАФІЧНИЙ (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ) ПОДІЛ ПРАЦІ

План

1. Поняття про географічний поділ праці.

2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці.

3. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції.

1. Поняття про географічний поділ праці

Географічний (територіальний) поділ праці (ГГІП) — одне з основних, ключо-
вих поаять в економічній і соціальній географії.

Чим глибший географічний поділ праці н країні, тим вищий рівень її економіч-
ного розвитку. Одна людина, одна родина не може забезпечити себе всім необхід-
ним за потребами. Та й окрема невелика територіальна спільність людей не змогла
б організувати економічно ефективне виробництво матеріальних благ в умовах за-
мкненого натурального господарства, економічної автаркії (від грецьк. autarkcia—
самозадоволення), тобто відокремлення країни, створення замкнутої економіки.

На перших етапах людської історії поділ пращ відбувався за біологічними озна-
ками — статтю, віком людей. Величезну роль відіграв поділ праці між племенами

кочівників-скотарів і хліборобів. Він відображений у біблійному міфі про синів
Адама й Сви — Каїна й Авеля. Праця первісного хлібороба була набагато важчою,
ніж праця пастуха, звідси й заздрість хлібороба Каїна до пастуха Авеля. одо при-
звела до братовбивства. Наступним кроком в історії було відділення міських видів
занять — ремесел і торгівлі. Поділ фізичної й розумової праці й кожен із нових
самостійних видів трудової діяльності ніби закріплювався за певними територія-
ми. Так поступово виникали зачатки ПІП.

Зовні ГІІІІ проявляється в територіальних відмінностях у виробництві про-
дуктів. Але не всяка відмінність — результат і ознака ГПП. Якщо народи Піїї-
денио-Східкої Азії вирощували рис. а корінні жителі Америки — кукурудзу,
територіальні відмінності е, а ПІП — немає. Лише коли певну кількість рису
або кукурудзи почали вирощувати додатково для обміну, виник ГІІІІ. Подіб-
ний обмін значно підвищував продуктивність праці в традиційних промислах.
У сусідів шляхом обміну можна було добути нові вили продуктів, отриманих
в інших природних умовах і з інших природних матеріалів. У такий спосіб роз-
ширювовся асортимент використовуваних продуктів, засобів виробництва тощо.
Обмін дивав спільноті людей можливість мати продукти, які взагалі не можна
було виробити на місці через відсутність відповідних умов ибо ресурсів. Мисли-
вець-чукча міг добути додаткову кількість хутра для обміну, але не міг зробити
чай або вінчестер.

Первинні форми міжтериторіального обміну обмежувалися порівняно невели-
ким простором і вузьким колом продуктів.

Найочевидніша причина ГПГІ — відмінності в природних умовах і ресурсах,
оскільки вони багато в чому визначають економічну ефективність виробництва.

Але ця причина не єдина й не завжди головна. Наприклад, спеціалізація Куби
на тютюні й цукровому виробництві, південних штатів СІІІА на бавовні поясню-
валася не тільки сприятливим кліматом, але й можливістю застосування дешевої
рабської праці. І в наш час розквіт економіки «азіатських тигрів» (Таїланду. Сінга-
пуру та 1н.) за рахунок виробництва сучасної продукції машинобудування в першу
чергу визначається наявністю численної й досить дешевої робочої сили.

Велике значення мають сформовані національні традиції суспільства.

Основоположником учення про ГПП у радянській географії з повною підста-
вою можна низвати М. М. Баранського. Його заслуги в розробці основ учення про
ГІІІІ такі:

1) він визначив ГПП як просторову форму суспільного поділу праці: «Необ-
хідна умова географічного поділу праці полягає в тому, щоб різні країни
(або райони) працювали одна для одної, щоб результат праці переправляв-
ся з одного місця в інше, щоб був, таким чином, розрнв між місцем вироб-
ництва й місцем споживання»;

2) він виділяв два основних види ГІІІІ — міжрайонне й міжнародне:

3) він проаналізував найважливіші історичні етапи розвитку ГІІІІ «ушир
і вглиб», відзначивши вплив на цей процес таких факторів, як економічна
вигода, транспорт, мита тощо;

4) він показав вплив ГПІ1 на зростання продуктивності праці й процес фор-
мувавші спеціалізації економічних районів.

2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (ЛИШ) академік О. Т. Богомазов визначає як «процес стійкої концентрації в окремих країнах виробництва матеріальних благ і послуг понад внутрішні нотребн, тобто для зовнішнього обміну, і одночасно процес розвитку споживання понад виробничі можливості на основі придбання продукції ззовні».

Сутністю МНИ є міжнародна спеціалізація окремих країн на певних галу-
зях господарства, причому вона нерозривно пов'язана з обміном продукцією між

країнами, розвитком міжнародних торгово-економічних відносин. Як же скла-
дається спеціалізація на виробництві певних продуктів?

Для цього необхідні три умови.

Перша умова: країна повинна мати ті чи інші переваги над іншими країнами
у розвитку певного виробництва. Вони можуть бути різного характеру: наприклад,
багаті мінеральні ресурси (або який-небудь один вид) чи родючі землі; зручність
географічного положення, що полегшує підвезення сировини й відправлення про-
дуктів на ринок; дешевизна робочої сили або висока класифікація робітничих і ін-