Острів Мадагаскар

на тему:

У тропічній зоні південної півкулі, Індійському океані, лежить острів Мадагаскар, відокремлений від східного узбережжя Африки глибокою Мозамбікською протокою.

Мадагаскар – один із найбільших на землі островів, що поступається розмірами лише перед Гренландією, Новою Гвінеєю і Калімантаном. Площа його 590 тис.кв км, тобто на 40 тис. кв.км більша за Францію, якій належав острів. Крайня північна точка – мис Амбр – віддалена від крайньої південної – мису Сент-Марі – на 1650 км. Середня ширина острова – 400-450 км, найбільша – 600 км.

Берегова лінія Мадагаскару не дуже звивиста. Найбільше порізані північні та західні береги.

Мадагаскар – гірська країна: понад половину острова займають гірські хребти, плоскогіря і пасма високих горбів. Головний вододіл тягнеться з півночі на південь більш як на 800 км уздовж східного берега так, що між ним і океаном залишається порівняно вузька смуга низовини. На схід гори обриваються круто. На заході до них прилягають плоскогіря, що величезними східцями знижуються в бік Мозамбікської протоки. Найвищі гори – Анкаратра і Царатанана – містяться всередині і на півночі острова. Це групи згаслих вулканів 2000-2500 м заввишки.

Діючих вулканів на Мадагаскарі немає, але згаслих багато. Острів був колись осередком досить сильної вулканічної діяльності. Землетруси і тепер бувають часто. В багатьох місцях б’ють гарячі джерела, а з тріщин землі виходять струмені вуглекислого газу.

Якщо намалювати профіль Мадагаскару по лінії схід-захід, то в загальних рисах він матиме вигляд даху, один схил якого, звернений до Африки, довгий, пологий і східчастий, а другий, звернений до Індійського океану, короткий і стрімкий. Зрозуміло, що при такій будові поверхні річки західної і східної частин острова мають відрізнятися і розмірами, і характером своєї течії. Східний берег Мадагаскару багатий на річки. Всі вони невеликі, порожисті і стрімкі, особливо після дощів, коли навіть маленький струмок спучується і виходить з берегів. Річок, що течуть у Мозамбікську протоку, не так багато, як на східному схилі острова, але зате вони довгі і повноводні. Деякі з них у нижній течії придатні для судноплавства, проте плавати по них можуть тільки судна з невеликою осадкою і плоскодонні.

Клімат східного узбережжя Мадагаскару є досить вологим та жарким, на заході дія спеки значно зменшується сухістю повітря. Європеєць найкраще переносить клімат острова у області плоскогірїв, і особливо у високій центральній частині Мадагаскару. Відмінність кліматів на острові пояснюється розмірами Мадагаскару і будовою його поверхні. Але є й спільні риси: клімат всюди тропічний (виняток становить північно-західна частина острова, де панує клімат екваторіальних мусонів) і рік поділяється не на чотири сезони, як у нас, а тільки на два – сухий і вологий.

На східному березі дощі починаються в грудні і тривають до квітня. Погода стоїть дуже жарка. В Тамтаве лютий – найтепліший місяць, температура досягає 34º тепла. З травня до листопада триває сухий сезон, який називається, до речі, так тільки тому, що в цей час бувають дні і без опадів: звичайно ж у „сухий” сезон дощів випадає трохи менше, ніж у вологий. Найхолодніший місяць – липень, але й тоді температура 16º тепла. На західному березі тепліше, порівняно з східним (до +38º). Тут також з грудня до квітня щодня йдуть сильні, зливові дощі. Сухий же сезон виправдовує свою назву: інколи цілими місяцями не випадає ані краплини!

Рослинність на Мадагаскарі розкішна і різноманітна: адже там багато тепла і вологи. Ананаси, банани, лимони, апельсини, фісташки дозрівають тут цілий рік. Багато на Мадагаскарі й ендемічних рослин.

Усе східне узбережжя від моря до підніжжя гір зайнято вологим тропічним лісом. Ліси також тягнуться майже безперервно вузькою стрічкою по берегах навколо всього острова. В лісах найбільше папоротей, складноцвітих, бобових і химерних барвистих орхідей. Орхідеї – справжня краса тропічних заростей. Золотаво-жовті, пурпурові й темно-блакитні кольори, червоні й білі віночки, вогняні стовпи – все це зливається в яскраву, живу тканину. Високостовбурні ліси з слаборозвинутим підліском і непрохідні незаймані хащі чергуються з луками і драговинами. Під густими кронами панує зеленкувата напівтемрява, бо сонячне світло сюди ледве проникає. Воно затримується цілим хаосом гілок, деревоподібних папоротей і ліан. Всюди лежать мертві, напівзгнилі стовбури, захаращуючи дорогу, а живі дерева суцільно вкриті епіфітними рослинами, орхідеями і звисаючими бородами блідого моху, ніби знебарвленого темрявою.

На заболочених ділянках лісу біля підніжжя дерев густо ростуть очерет, гігантські трави, лілії з білими і жовтими квітками й широкими розгорнутими листками. Величезними чорнуватими плямами виблискує вода, вкрита де-не-де райдужною плівкою.

У західній частині острова, де вологи менше, ліси значно рідші, вони зустрічаються, головним чином, по долинах річок. У суху пору року вони скидають листя, чим і відрізняються від вічнозелених лісів сходу.

Найбільш типовий ландшафт тут – савани, тобто травянисті простори з заростями чагарника. Трави і чагарники займають також плоскогіря, і тільки найвищі місця майже позбавлені рослинності: голубі горби і скелі справляють гнітюче, сиротливе враження.

У лісах Мадагаскару багато цікавих і цінних порід: бамбук, баобаб, тамаринд, дерева тикове, еб