Політична географія як складова частина СЕГ

Міністерство освіти та науки України

Реферат

на тему

Політична географія як складова частина СЕГ

Черкаси 2010

Різноманітні політичні відомості завжди були присутні в географічних країнознавчих описах. Згодом з’явився і термін "політична географія", який стали вживати коли йшлося про розгляд політичної будови держав чи ситуації на політичній карті світу. Першим цей термін використав французький філософ Тюрго у 1750 р. Це був той період європейської суспільної історії, коли зароджувалися сучасні суспільні науки. Політичну географію як самостійну науку започаткував німецький географ Фрідріх Ратцель, який надрукував першу роботу з цієї проблематики у 1885 р. та першу монографію під назвою "Politische Geographie" у 1897 р. На межі ХІХ-ХХ століть активізували дослідження з політичної географії вчені Великобританії, Франції, США та інших країн.

У цей же час в надрах політичної географії зародилися ідеї геополітики. Сам термін "геополітика" впровадив у науковий обіг шведський політолог Рудольф Челлен у 1899 р.

Політична географія – особлива географічна наука в межах СЕГ. З одного боку, політична географія – наука політична, оскільки вивчає в першу чергу політичні відносини, явища і процеси; але в той же час вона є географічною, тому що має на меті вивчення конкретних територіальних соціально-економічних систем та взаємозв’язків між їх елементами.

Таким чином, політична географія – одна з галузей науки, що знаходиться на стику наукових дисциплін, саме такі дослідження в сучасних умовах розвиваються найбільш інтенсивно. Предмети таких галузей науки не просто межують між собою, але й певною мірою накладаються один на одного (ось чому політична географія відноситься до блоку галузево-комплексних суспільно-географічних наук – див. лекцію №1). Політична географія вивчає територіальні аспекти політичної сфери суспільного життя, яка являє собою сукупність багатьох явищ, процесів та громадських інститутів.

У системі політичних наук політична географія має тісні зв’язки з політологією, міжнародним правом, наукою про міжнародні відносини, адміністративним правом і вносить у регіональні та порівняльні аспекти цих наук потужний географічний контекст. Пов’язана політична географія також з історією, економікою, особливо з дослідженнями міжнародних економічних відносин, етнографією, релігієзнавством та ін.

Спорідненою з політичною географією є геополітика. Об’єкти дослідження цих наук на макрорівні частково збігаються. Різниця – у відмінностях предмета дослідження. Прикладна геополітика до того ж є досить заангажованою (з позицій інтересів певної держави).

Як частина СЕГ, політична географія тісно пов’язана з іншими її галузями. Політико-географ зобов’язаний знати всі ланки зв’язків у соціально-економічних системах. Суттєвий вплив на політичну ситуацію безпосередньо і опосередковано спричиняють особливості систем розселення, які вивчаються географією населення. Наприклад, індивідуальна психологія і політична орієнтація мешканців тих сільських місцевостей, де населення мешкає переважно у крупних селах, і тих, для яких властиве дисперсне розселення фермерського населення, як правило, сильно відрізняються.

Предмет дослідження політичної географії безпосередньо торкається предмета військової географії, особливо у дослідженнях крупних регіонів. Для військової географії являє інтерес оцінка політико-географічного положення країни чи району, вивчення співвідношення збройних сил, наявність чи відсутність пацифістських, сепаратистських (за територіальне відокремлення, вихід із складу держави), іредентистських (за повернення втрачених колись територій) рухів і виступів та ін. Політична географія, подібно країнознавству, "синтезує" висновки географії господарства, населення, культури та інших складових нашої науки. Це дозволяє розцінювати політичну географію не тільки як особливу науку, але й як наскрізний напрямок, що подібно до географії населення "пронизує" всю СЕГ.

Політико-географічні дослідження можуть стосуватися також історії розвитку процесів. Це дослідження політико-географічних процесів далекого минулого або спроби політико-географічного прогнозу (наприклад, регіонального прогнозу результатів виборів).

У політичній географії почали вже формуватися і певні підгалузі, для яких можна визначити самостійний об’єкт або предмет дослідження. Це, наприклад, електоральна географія, етнополітична географія, політична географія Світового океану та його акваторій тощо.

Отже, політична географія – це суспільно-географічна наука, що вивчає формування політичної карти світу, розміщення і територіальне поєднання політичних сил в їх взаємозв’язку з просторовою організацією життя суспільства (кордонами, адміністративно-територіальним поділом та ін.).

Об’єкт політичної географії – територіально-політичні системи (ТПС), які взаємодіють між собою та з геопростором. Територіальна політична система – це сув’язь різноманітних елементів політичної сфери, яка функціонує на певній території. Цілком зрозуміло, що ці системи відрізняються складністю і масштабом.

За складністю ТПС можуть бути інтегральними, багатокомпонентними, "галузевими". Це, наприклад, системи і кластери держав, регіональні інтеграційні системи, військово-політичні системи, системи державних кордонів, системи адміністративно-територіальних одиниць, адміністративних центрів, виб

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать