Вплив ландшафту на клімат

Реферат на тему:

Ландшафтознавче вивчення клімату

Зміст ландшафтно-кліматологічних досліджень полягає у вивченні кліматичних властивостей ландшафтних комплексів, виявленні локальних (мезо-, топо-, мікро-) кліматичних відмінностей – своєрідного відображення ландшафтного різноманіття території. Дослідження подібного плану мають наукове, практичне та пізнавальне значення: розширюються й удосконалюються уявлення про вплив клімату на стани ландшафтів, процеси ландшафтогенезу; з’являються нові знання про особливості місцевих кліматів, умови місцевого кліматотворення; інформація, яку можна застосувати для з’ясування особливостей окремих ландшафтних утворень, оцінок кліматичних умов і ресурсів у цілях удосконалення систем раціонального природокористування, розроблення програм регіонального кліматичного моніторингу для освітніх цілей. Проблемність питання полягає у його геофізичній сутності, що потребує застосування специфічних методів досліджень, комплексності, потребі в репрезентативних даних, відсутності достатнього попереднього досвіду, практичних доробків тощо.

Ландшафтознавче вивчення клімату ускладнене низкою невирішених питань методологічного змісту. До них першочергово належать: а) проблема сутнісних понять підрозділів клімату, відносно якої у фізичній географії та кліматології немає чітких позицій; б) питання розроблення методів ієрархічної систематики метеорежиму за територіальними природно-кліматичними (орокліма­тогенними, аквакліматогенними) комплексами – в цілях різномасштабного кліматич­ного районування; в) проблема актуальності, практичної значимості вивчення кліматичного різноманіття як однієї з найважливіших (у т.ч. й кліматоресурсних) характеристик ландшафтних регіонів [8, 9].

Результати вивчення автором питань про історію та зміст вітчизняних і, частково, зарубіжних кліматологічних досліджень ландшафтознавчого змісту (у ХХ – на початку ХХІ ст.), дали підставу для таких висновків: 1) більшість наукових публікацій, які містять корисну інформацію, належить геофізикам, метеорологам і кліматологам – науковцям провідних ВНЗ, спеціалістам науково-дослідних установ; 2) суто ландшафтно-кліматологічних досліджень вкрай мало, для сучасних дос­лід­жень найбільш доцільним є використання досвіду деяких з них [1, 2, 11, 16, 17];

3) в Україні останні публікації кліматологічного плану стосуються переважно суто геофізичних досліджень атмосфери та змін клімату, левова частка наукового доробку належить науковцям УкрНДГМІ; 4) взірці окремих елементів ландшафтно-кліматологічного аналізу (головно ті, що стосуються гірських ландшафтів) містять праці К. Геренчука та Г. Міллера [13, 5, 4]; 5) сьогодні означеної теми торкаються дослідження окремих науковців [6, 7, 15]; 6) кліматичне різноманіття ландшафтних регіонів України вивчене недостатньо.

У своїх дослідженнях автор спирається на теоретичні основи фізичної географії, сучасного ландшафтознавства [12] та геофізики ландшафтів зокрема [1, 3], кліматології та концепції мезоклімату й мікроклімату [14], геофізичні концепції теорії клімату та окремі теоретичні положення фізики атмосфери (Оке, 1982 ) і намагається творчо використовувати досвід попередників [13, 4, 11, 16].

Основна мета дослідження – це з’ясування сутнісних аспектів ландшафто­знавчого вивчення клімату та перспектив прикладного застосування результатів. Це потребує розроблення нових методичних засад, критичного аналізу результатів досліджень закономірностей формування кліматів окремих ландшафтів, оцінки сучасного стану проблеми та визначення перспектив на майбутнє. Головною ціллю для автора є вироблення логічних схем вивчення й оцінки кліматичного різноманіття як фізико-географічної, ландшафтної характеристики території. Поставлена й поетапно виконується низка завдань, де головними є: з’ясування змістовних відмін­ностей кліматичної сутності, виявлення особливостей кліматотворення на локальних рівнях, визначення комплексних властивостей ландшафтів як основи для їх мезо- (топо-, мікро-) кліматичної диференціації. Ці питання є ключовими у публікаціях автора, де більш детально висвітлено їхній сутнісний зміст [7, 8].

Виконані впродовж кількох останніх років дослідження, в т.ч. й мезокліматичних властивостей гірських ландшафтів (на прикладі Українських Карпат), засвідчили, що вивчення клімату будь-якого ландшафту – питання далеко не з простих. По-перше, поняття “клімат ландшафту” потребує точного означення. По-друге, дія чинників кліматотворення в різних ландшафтних умовах дуже складна, процеси ландшафтогенезу й кліматотворення взаємозалежні й взаємопов’язані. Характер цих взаємозв’язків залежить від ходу макросиноптичних процесів, особливостей їхніх проявів над неоднорідними (у геофізичному та фізико-географічному вимірах) поверхнями. В різних за орографічними, ландшафтними умовами регіонах формуються локальні клімати зі своєрідними, місцевими рисами. Такої якості їм надає особливий хід метеовеличин у приземному шарі повітря, стан якого зазнає відчутного й помітного впливу земної поверхні. Тому за низкою кліматичних характеристик [14, 8] можна визначити місцеві (мезо-, мікрокліматичні, у зарубіжній літературі – “топокліматичні”) відміни. Вони надають ландшафтним комплексам окремих територій певних властивостей, що проявляються в якісних характеристиках складових ландшафтної структури [13, 4, 6, 12].

Ретроспективний аналіз наукової літератури свідчить, що для фізико-географів, кліматологів, ландшафтознавців