Види географічних карт

Реферат на тему:

Карти, види карт

За охопленням території розрізняють карти півкуль і сві­ту, материків і океанів, карти окремих частин материків (регі­онів, країн). Чим більше охоплення території, тим дрібніший масштаб і більше узагальнення;

За змістом карти поділяються на загальногеографічні і те­матичні. Легенду загальногеографічних карт учні повинні зна­ти, а легендами тематичних карт уміти користуватися.

Спочатку вивчають загальногеографічні карти, потім тематичні.

За способом зображення об'єктів виділяють такі тематич­ні карти:

1. Карти кольорового фону (карти рослинності, ґрунтів, природних зон тощо). На ній зображують якісні розбіжності об'єктів на певній території. Найчастіше використовуються в шкільній географії. За цими картами виявляють в основному положення і межі виділених частин.

2. Карти ареалів. На них указані місця поширення окре­мих видів тварин, рослин, сільськогосподарських культур то­що. За цими картами визначаються межі ареалів.

3. Карти ізоліній (карти ізотерм та ін.). На них лініями по­значаються місця, однакові щодо кількісного вираження яви­ща; за ними виявляються особливості ізоліній.

4. Карти ліній руху (карти вантажопотоків, напрямів вітру тощо).

5. Значкові карти (карти родовищ корисних копалин, розміщення промислових центрів країн та регіонів тощо). На них значками різного виду і розміру зображують локалізацію об'єктів у певних пунктах. За цими картами з допомогою за­питань учителя виявляють місця найбільшого накопичення об'єктів і встановлюють особливості окремих регіонів.

6. Картодіаграми. Показують співвідношення частин ціло­го на окремій території. Характер запитань за такими карта­ми аналогічний до запитань за значковими картами, але вони значно більше спрямовані на виділення розмірів.

7. Картограми (карти густоти населення, розподілу опа­дів тощо) - відображають різницю на різних територіях сту­пеня вираження явища за допомогою кольору або штриху­вання. За такими картами вчитель ставить запитання для виді­лення регіонів з максимальним і мінімальним вираженням явища і закономірності його географічного поширення.

8. Картосхеми.

За призначенням розрізняють карти науково-довідкові, навчальні, туристичні та ін.

Для досягнення мети навчання найважливішою є класифікація карт за їх місцем призначенням у навчальному-процесі. Навчальні карти поділяються на настінні і настільні, контур­ні, німі і напівнімі, рельєфні і топографічні.

Настінні карти - основний вид навчальних карт. Це огля­дові карти з високим ступенем узагальнення і генералізації, з великим шрифтом, яскравими фарбами. Розглядаються на значній відстані. Вони не перевантажені змістом, берегові лінії, лінії річок та інші лінії потовщені. Зміст цих карт відповідає певним темам і курсам шкільної географії. Чим старші школя­рі, тим кращою є їхня підготовка, а отже, складнішим є зміст карт, який не повинен виходити за межі програми.

Настінна карта використовується на кожному уроці, на різних його етапах. Під час пояснення учень і вчитель повинні перебувати біля карти. Карта має займати центральне міс­це в класі, але не закривати дошку. Відповіді, пояснення су­проводжуються показом об'єктів на карті. Під час показу не можна закривати собою карту, потрібно стояти збоку, щоб вона добре освітлювалася. Показ об'єктів повинен бути пра­вильним, чітким.

Кожну нову настінну навчальну карту вчитель показує школярам, пояснює її призначення, зміст, ознайомлює з її ле­гендою, учить нею користуватися. Зазначає, до якого виду карт вона належить за масштабом, охопленням території і змістом. Це можуть пояснювати й учні, відповідаючи на запи­тання вчителя.

Учитель зобов'язаний стежити за каталогом навчальних карт, що видаються, і безперервно поповнювати географічний кабінет новими картографічними виданнями. Потрібно зверта­ти увагу на естетичний вигляд карт, акуратно їх вивішувати.

Залежно від теми й мети на уроці може використовувати­ся декілька карт. Загальногеографічні карти доповнюються тематичними (зокрема вивченні природних зон використо­вується карта природних зон, фізична карта материка, кліма­тична карта, карта рослинності, зоогеографічна карта). Але в усьому має бути міра.

У більшості випадків учні бачать карту лише на уроці. Це "негативна тенденція. Потрібно у кабінеті вивішувати кілька карт для постійного огляду. У цьому випадку учні можуть пе­ревірити свої знання карти.

Особливим видом настінних карт є чергова карта. Це , звичайна фізична або політична карта, на якій учні або члени географічного гуртка по черзі розміщають поточну інформа­цію за місяць або триваліший період. Учитель дає завдання учням підготувати повідомлення, опрацювавши інформацію, подану в періодичних виданнях, на радіо, телебаченні, потім розміщують ці повідомлення за межами карти. На карті виділяють місця подій, про які йдеться у повідомленні. Зміст такої карти повинен систематично поновлюватися. Повідомлення пишуться великими буквами. Чергову карту можна доповню­вати ілюстративним матеріалом. У деяких школах є електри­фіковані чергові карти.

Основний вид настільних картографічних посібників — навчальні атласи. Вони відповідають окремим курсам шкіль­ної географії і повністю охоплюють її зміст. На уроці учні ко­ристуються настінною картою, вдома — картами навчально­го атласу. Уся робота, яка здійснюється з настінними картами, супроводжується синхр