Все реальне різноманіття виробничої та невиробничої діяльності населення окремих місцевостей, поселень і навіть окремих підприємств чи закладів значною мірою формується як наслідок суспільно-географічного процесу, який називається географічним поділом праці. Географічний поділ праці є об’єктивним результатом розвитку суспільства, пов’язаним із зростанням товарного виробництва й обміну.
Методологічна розробка цього поняття належить М.М. Баранському. Підкреслюючи фундаментальну роль географічного поділу праці, він показав його системний, інтеграційний зміст: «Географічний поділ праці є дуже важливим поняттям, точніше кажучи, цілою системою понять, що пов’язує і галузі, і економічні райони, тобто весь «інвентар» економічної географії».
Зовсім не випадково М.М. Баранський назвав географічний поділ праці основним поняттям СЕГ, а Е.Б. Алаєв – наріжним принципом та стимулом розвитку всіх господарських територіальних процесів, таким джерелом зростання продуктивності суспільної праці, що створює умови, за яких продукт і його виробник удосконалюються.
Рис. 9.1 Поняттєво-термінологічна система «Географічний поділ праці»
Родовим поняттям у наведеній вище системі (рис. 9.1.) є суспільний поділ праці (це поняття можна вважати загальним політекономічним).
Поділ праці сам по собі – це якісна диференціація трудової діяльності в процесі розвитку суспільства, що спричиняє відособлення та співіснування її окремих видів.
Суспільний поділ праці – об’єктивний процес розвитку виробничих сил, за якого відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробляючих одиниць та обмін між ними продуктами своєї діяльності. Головний економічний наслідок розвитку цього процесу – зростання продуктивності суспільної праці. Першими прикладами такого поділу праці може слугувати поділ праці між чоловіком і жінкою у родині, між скотарями і хліборобами, між землеробами і ремісниками тощо.
Процес суспільного поділу праці є відображенням поступального розвитку продуктивних сил та визначається характером суспільного розвитку. Основні фактори поділу праці – це постійно зростаючі потреби суспільства у різних матеріальних продуктах і духовних цінностях, відмінності у фізико- й економіко-географічному положенні, економічних та природних умовах і ресурсах різних територій, економічні вигоди спеціалізованої праці.
Суспільний поділ праці може здійснюватися лише у вигляді географічного (територіального) поділу праці. «Суспільний» і «географічний» поділ праці співвідносяться як «зміст» і «форма». Тому їх вважають поняттями одного рангу, враховуючи лише певний пріоритет змісту над формою.
Географічний поділ праці – просторовий прояв суспільного поділу праці. Виявляється в закріпленні окремих галузей за відповідними територіями, в спеціалізації окремих країн (регіонів, районів, місцевостей) на виробництві якогось одного товару чи послуги з метою подальшого обміну.
Різновидами географічного поділу праці є міжнародний поділ праці (між країнами) і територіальний поділ праці (всередині країни, між економічними районами, всередині економічного району, нарешті, навіть всередині одного населеного пункту). Термін «міжнародний поділ праці» використовується географією світового господарства. В дослідженнях господарських комплексів окремих країни або їх частин користуються терміном «територіальний поділ праці» та його аналогами нижчих ієрархічних рівнів (див. рис. 9.1.).
Територіальний поділ праці – це об’єктивний і безповоротний процес виробничої спеціалізації, відособлення економічних районів й розвитку міжрайонної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. Іншими словами, територіальний поділ праці можна розглядати як своєрідні системоутворюючі відношення в суспільно-географічному аналізі складної взаємодії усього народногосподарського комплексу та його складових частин (економічних районів, підрайонів, вузлів, центрів, пунктів).
Територіальний поділ праці формується лише за умови взаємодії місцевостей з різною народногосподарською спеціалізацією, тобто за умови товарного обміну спеціалізованих районів їх основною продукцією. Завдяки територіальному поділу праці в кожній місцевості (районі, пункті) розвиваються найбільш економічно ефективні, найбільш рентабельні галузі та виробництва.
Здавалося б, що в межах населеного пункту або окремого підприємства територіальні аспекти поділу праці мало істотні. Проте і в цьому разі поділ праці має територіальну форму: окремі робітники чи виробничі підрозділи територіально в тій чи іншій мірі локалізовані й розмежовані. Натомість взаємодія між ними проста і здійснюється за допомогою внутрішнього транспорту цеху або підприємства. Локальний поділ праці залишається територіальним.
І територіальний, і міжнародний поділ праці вимагають випуску продукції у розмірах, що значно перевищують власні потреби країни-виробника (або економічного району). Прикладами можуть бути Саудівська Аравія, яка експортує 90% видобутої нафти, або Японія, яка експортує 50% вироблених автомобілів.
Суспільний і географічний поділ праці – фундаментальні, стрижневі категорії СЕГ, які становлять теоретичну і методологічну основу географічних досліджень суспільної організації виробництва та розміщення продуктивних сил. Ці категорії роблять суспільну географію точною наукою, виступають об’єктивним підґрунтям для застосування системного аналізу, а отже слугують
Одними из наиболее популярных услуг на рынке IT-технологий являются создание и продвижение лендингов. Они способны положительно влиять на деятельность любого бизнес-проекта в интернете. Судя по многочисленным отзывам, заказавшие создание лендингов люди ни разу не пожалели о потраченных деньгах. Они вложили в будущее, которое неразрывно связано с интернетом. Всё больше и больше предпринимателей обращаются к услугам разных агентств, веб-студий, чтобы заказать создание лендинга у профессионалов.