Японія - країна вранішнього сонця

ЯПОНІЯ - Країна вранішнього сонця

Територія та географічне положення. Японія — унітарна держана, що складається із 47 префектур і губернаторства. Країна розташована на островах у північно-східній частині Тихого океану, поблизу Східної Азії. Основна частина території припадає на чотири острови — Хонсю (3/5 площі Японії), Хоккайдо, Сікоку й Кюсю. Усього ж до складу країни входить 4 тис. островів і острівців, які простягнулися майже на 3400 км із північного сходу на південний захід.

Територія Японії за формою трохи нагадує бумеранг, що летить під східного узбережжя Азії — регіону, із яким у Японії склалися найбільш тісні історичні й культурні зв'язки,— у бік США. Зі сходу разом із вранішнім сонцем до країни приходить новий день. Це відбувається раніше, ніж у більшості країн світу, тому не дивно, що Японію називають Країною вранішнього сонця.

Японія відділена Японським морем від Росії (1), КНДР (2) і Республіки Корея (3), Східно-Китайським морем — від Китаю (4). Найменша відстань до. Великої землі складає близько 200 км (Республіка Корея). Зі сходу і південного сходу Японські острови омиває Тихий океан.

Природа. Більше ніж 70 % території Японії займають молоді гори, н основному меридіонального простягання. Рівнини, розташовуються лише на невеликій частині поверхні країни -- на окраїнах островів, серед гір і горбкуватих місцевостей.

Великою різноманітністю рельєфу відрізняється найбільший острів Японії — Хонсю. Через його центральну частину проходить рифтова зона Фосса-Магна («Великий рів») із діючими та згаслими вулканами, лавовими полями й міжгір'ями. На північний схід від «Великого рову» • простягайся три паралельні гірські пасма. Найбільші рівнини острова «відтиснуті» до Тихоокеанського узбережжя, найбільша з них — Канто. Саме тут розташована столиця Японії — місто Токіо.

Берегова лінія Японських островів сильно порізана й складає май же ЗО тис. км. Це більше ніж утричі перевищує відстань від Токіо до Києва.

Для Японських островів і прилеглих ділянок океанічного дна характерна висока сейсмічність. Тут розташована одна із найактивніших зон «вогняного кільця», що оперізує Тихий океан, із якою пов'язані численні землетруси й виверження вулканів.

Підводні землетруси, а точніше моретрясіння, часто стають причиною виникнення цунамі. Назва цих величезних хвиль має японське походження й означає «велика вода в гавані». Особливо від них потерпає тихоокеанське узбережжя країни.

Із рухами земної кори пов'язана й вулканічна діяльність, особливо вона характерна для західної окраїни островів і середньої частини Хонсю. На території країни налічується близько 200 вулканів (близько 40 — діючі). Особливе місце серед них посідає найвища вершина країни — вулкан Фудзіяма, що має досить значні розміри: висота — 3776 м, окружність підніжжя — 125 км, діаметр кратера — 700 м. Перше писемне свідчення про виверження Фудзіями належить до 800 р. до н. є. Із того часу вулкан вивергався 18 разів, а останнє свідчення датується 1707 р.

Фудзіяма — національний символ Японії. Цю величну гору обожнювали ще давні племена айнів. Фудзіяма священна для синтоїстів і буддистів. Щорічно близько 400 тис. японців здійснюють сходження на гору, яку вони шанобливо називають Фудзі-сан.

Більша частина Японії розташована в субтропічних широтах, у зоні дії мусонів, тільки північ островів Хонсю й Хоккайдо лежить у межах помірного поясу. На півночі Хоккайдо середня температура січня: -10...-12 °С, липня: +18...+20 °С. На рівнинах острова Хонсю в січні +2...+4 °С, у липні +25...+27 °С. У Японії випадає багато опадів, у середньому від 1000 до 2500 мм на рік. Найбільш вологою є частина тихоокеанського узбережжя й узбережжя Японського моря, а також високогірні райони острова Хонсю. Для країни характерне спекотливе літо із затяжними дощами й похмурою погодою, тепла осінь, що затьмарюється дією тайфунів, м'яка й малосніжна зима, провесна з мінливою погодою.

У другій половині березня починає врочистий хід по країні рожево-мохната хвиля розквітаючої японської вишні — сакури. На півночі цей нетривалий, але найулюбленіший у японців період настає лише в першій половині травня. Цвітіння сакури означає, що почалася весна й настав час «ханамі» — пори милування вишневими квітами й привід замислитися над швидкоплинністю й марністю матеріального світу. «Ханамі» давно, стало офіційним святом, це найулюбленіша традиція японців.

У країні дуже густа водна мережа. Тут багато річок, усі вони короткі, у верхній течії бурхливі й порожисті, а в нижній часто набувають спокійного характеру. Так само численними, але невеликими є озера. Найбільше з них — Біва, що розташоване в мальовничій місцевості та пов'язане каналами з містами Осака й Кіото.

У рослинному світі Японських островів переважають ліси. Незважаючи на велику густоту населення й високий рівень розвитку промисловості й сільського господарства, вони вкривають близько 70 % поверхні Японії. Це один із найвищих показників у світі. Близько третини лісових масивів — штучні насадження, у країні надається велике значення охороні лісу й лісорозведенню.

Тут мало корисних копалин, є родовища вугілля, сірки, будівельної сировини.

Історичний розвиток. Перші державні утворення на території Японії з'являються на початку нашої ери. У цей час між найбільшими з них ішла запекла боротьба за панування, що свідчить про традиційну войовничість японців. Період із 300 до 593 р. названий «епо