Країни Західної Європи

Західна Європа – це значний територіальний масив, що простягнувся від Норвезького до Середземного моря майже на 5 тис. км. На площі у 3,7 млн. км² розташовується 25 країн, міцно пов’язаних спільністю історичної долі, тісними політичними та економічними стосунками. Серед них є декілька відносно значних та впливових країн, що відносяться до «великої сімки» (ФРН, Франція, Великобританія, Італія є значними за чисельністю населення та середніми за площею, а Великобританія навіть малою за площею).

Але у більшості своїй західноєвропейські країни зовсім невеликі. Так, територія Нідерландів, Бельгії або Данії цілком співставна з розмірами областей в Україні або Росії. Щоби проїхати більшість європейських країн на автомобілі вистачить декілька годин, у пасажирських поїздах внутрішнього сполучення навіть відсутні спальні вагони. Дуже часто по відношенню до цієї групи країн використовується образ «малі привілейовані нації ». Звернемо увагу на найбільш яскраві особливості цих країн:

· дуже висока ступінь «відкритості економіки» як наслідок активної участі в географічному поділі праці;

· специфічна структура господарства з вузькою спеціалізацією на галузях «верхніх поверхів» енерговиробничих циклів (найбільш життєздатними є галузі, що базуються на власному науково-технічному потенціалі і виробляють продукцію найвищих технологій невеликими серіями);

· висока ступінь концентрації виробництва та, відповідно, висока продуктивність праці;

· підвищена частка третинного і четвертинного секторів економіки з особливою роллю освітніх, медичних, наукових і банківських послуг найвищого рангу;

· дуже високий інтелектуальний потенціал суспільства та його дбайливе використання (світовими лідерами в цьому контексті вважають Швецію та Швейцарію);

· висока якість життя населення (в це поняття можна включити і «соціальний мир» в суспільстві, відсутність значних соціальних потрясінь, стабільність, впевненість у майбутньому, порівняно низьку злочинність, непогану екологічну ситуацію тощо)[2] . Вона має 2 провідні мети: розвантаження «перерозвинутих» та підйом «недорозвинутих» районів. Наприклад, для розвантаження Лондона свого часу були спроектовані та розбудовані державним коштом 8 міст-«супутників».

Географія промисловості

У Західній Європі географія промисловості формувалася під сильним впливом природно-ресурсних факторів. Головні корисні копалини магматичного і метаморфічного походження пов’язані з балтійським щитом на Півночі та зоною герцинської складчастості у Середній Європі. З відкладами осадового чохлу пов’язані нафтогазоносний басейн Північного моря та кам’яновугільні басейни Великобританії, Франції, Бельгії, ФРН. Серед кам’яновугільних басейнів виділяється Рурський у ФРН, серед залізорудних – Лотаринзький у Франції.

У південній частині Західної Європи переважають рудні родовища (свинцево-цинкові, бокситові, ртутні та ін.), натомість поклади паливних корисних копалин порівняно невеликі.

В цілому Західна Європа має набагато менші мінерально-сировинні ресурси для промисловості, ніж США з Канадою. До того ж європейські родовища виснажені внаслідок тривалої експлуатації.

Географія провідних галузей склалася під дією 3 основних типів орієнтації: 1) на власні ресурси палива і сировини; 2) на імпорт їх із США, Канади та країн «третього світу»; 3) на власні трудові ресурси. В кожній конкретній галузі вони поєднуються індивідуально.

Паливно-енергетичний комплекс Західної Європи з часів «промислових переворотів» базувався на власних вугільних ресурсах. Зараз видобуток значно скоротився, що пов’язано із конкуренцією дешевшого американського, польського та австралійського вугілля, а також переводом енергетичного господарства на нафту і природний газ, розвитком атомної енергетики (у Франції більше 75% електроенергії отримують на АЕС) тощо.

Велику роль для Західної Європи відіграє шельф Північного моря із значними родовищами природного газу (найбільше – голландське Слохтерен) і нафти (найбільше – норвезьке Статфьорд). Але навіть шельф Північного моря здатен задовольнити лише третину потреб регіону у вуглеводневій сировині. Інші ⅔ довозяться з країн Перської затоки і Північної Африки, Венесуели та Росії. Нафта надходить переважно морським шляхом, тому найпотужніші нафтопереробні заводи знаходяться в портах Роттердам, Марсель, Гамбург, Сіракузи та ін. Значну роль відіграють і нафтопроводи – з італійських портів вглиб території Західної Європи та із Росії.

В електроенергетиці незначно переважають ТЕС, які працюють або у старих вугільних басейнах, або в портах на довізному паливі. Велику роль грають АЕС (У Франції та Бельгії вони взагалі визначають електроенергетичний баланс). ГЕС у більшості країн (крім Норвегії) грають допоміжну роль; до того ж в останні десятиліття будуються переважно ГАЕС. В Італії та Ісландії використовують геотермальну енергію, у Франції та Великобританії – припливну, пейзажі Данії, Нідерландів і ФРН важко уявити без вітрових електростанцій.

Металургія Західної Європи сформувалася ще до початку НТР. Найбільший розвиток вона отримала в країнах «великої четвірки», а також у Бельгії, Швеції, Люксембурзі. Саме Люксембург («сталеве герцогство») займає 1-е місце в світі за виплавкою сталі на душу населення (12 тон на людину за рік).

Найбільшим у Західній Європі районом чорної металур