Франція

Площа країни становить 552 тис. км² (як і Україна, Франція відноситься до класу середніх за розмірами державної території), чисельність населення – 58,1 млн. осіб (це клас значних країн), столиця – Париж, державний устрій – унітарна президентська республіка. В адміністративному відношенні територія Франції поділяється на 96 департаментів, але й досі популярними залишилися історико-географічні назви окремих регіонів – Шампань, Бургундія, Лотарингія, Ельзас, Прованс, Лангедок, Гасконь, Нормандія та інші.

Франція – одна з тих країн, внесок яких в історію й культуру світу особливо значний. В XVII – XVIII століттях за кількістю населення і економічним потенціалом Франція була найбільшою країною Європи. Французька мова перетворилась на міжнародну мову світського товариства і дипломатії. Величезний вплив на розвиток людства справила Французька буржуазна революція кінця XVIII ст. Французька колоніальна імперія за своїми розмірами поступалася лише британській. Незважаючи на військову поразку в 1940 р., Франція після Другої світової війни виявилася спроможною зміцнити свої економічні й політичні позиції, стала одним із засновників ЄС і тепер за розмірами ВНП посідає четверте місце в світі після США, Японії і Німеччини. Франція – постійний член Ради Безпеки ООН та входить до "великої сімки".

За показником ВНП на особу – 22300 S – країна відноситься до високорозвинених, за структурою національної економіки – до типу постіндустріальних.

Суспільно-географічне положення. Франція лежить на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу входить острів Корсика. Територія країни досить компактна.

Особливості географічного положення Франції: 1) широкий вихід в Атлантику і Середземне море (Франція одночасно є північноатлантичною і середземноморською країною, її морський кордон протяжністю 5,5 тис. км є довшим за сухопутний), при цьому узбережжя Середземного моря має багато зручних бухт, а в Біскайській затоці використовуються для будівництва портів естуарії великих річок; 2) наявність на кордонах гірських систем Альп і Піренеїв (Піренеї важкопрохідні і шляхи в Іспанію обходять їх вузькими прибережними низовинами, натомість в Альпах є чимало зручних перевалів); 3) сусідство на півночі й сході з найрозвинутішою частиною Західної Європи, що простягнулась від Центральної Англії до Північної Італії, та й Іспанія "повернута" до Франції своїми найрозвинутішими регіонами (Каталонія і Країна Басків).

Положення Франції на шляхах, які з’єднують Середземномор’я і північний захід Європи, сприяло її ранньому економічному розвитку. Вже стародавня Галлія вважалась чи не найбагатшою частиною Римської імперії. Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, особливо його північна частина. Тут проходять найважливіші транс’європейські полімагістральні шляхи і протікає річка Рейн. Побудова тунелю під протокою Ла-Манш додатково покращила транспортно-географічну складову суспільно-географічного положення країни, яке і без того можна віднести до "вузлового", центрального типу.

Природні умови і ресурси. Більшу частину території займають рівнини, що тягнуться суцільною смугою від бельгійського кордону до Піренеїв. Гірські системи (Арденни, Вогези, Центральний та Армориканський масиви) є середньовисотними, сильно зруйнованими і досить вирівняними. Водночас, саме на кордоні Франції та Італії у Західних Альпах знаходиться найвища вершина Європи – Монблан (4807 м).

Надра Франції багаті на залізні руди (Лотарингія), боксити (Прованс), калійну (Ельзас) і кам’яну (Лотарингія) сіль, уранові руди (Центральний масив). На паливні ресурси країна бідна. Її вугільні басейни невеликі за покладами та економічно невигідні за умовами залягання. Нафти і природного газу практично немає. Натомість значними є ресурси гідроенергії та енергії припливів.

Важливим природним багатством Франції є її кліматичні умови і родючі рівнинні землі. Більша частина країни лежить у південній смузі помірного поясу. Зима м’яка, літо тепле. Клімат морський, опади рівномірні впродовж усього року. Річна сума їх понижується із заходу на схід від 1200 до 600 мм. На південному узбережжі й Корсиці клімат субтропічний середземноморського типу. Середня лісистість території країни становить майже 20%.

Річкова мережа розвинена добре. Верхів’я річок та їх притоки близько розташовані одне до одного і вже давно з’єднані каналами. Найбільш зручна для судноплавства Сена. Режим Луари і Гаронни складний, зокрема й через припливи.

Населення. Понад 85% населення – французи. Це нащадки кельтських племен (галлів), які були завойовані і романізовані Стародавнім Римом. Французька мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Назва країни походить від назви германських племен франків, які захопили Галлію в V–VI століттях, але незабаром самі були асимільовані місцевим населенням. Крім французів, на окраїнах невеликими групами живуть корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці, які є нащадками аборигенного населення або за своїм походженням і мовою близькі до сусідніх народів. Найбільшою серед цих груп є ельзасці на кордоні з ФРН, які говорять німецькою та французькою мовами. За межами Франції французькою мовою розмовляють франко-канадці, валлони (Бельгія) і франко-швейцарці.

За віросповіданням більшість французів є католиками (82%). Але внаслідок імміграції з колишніх африк