Кожна з розвинених галузей наукового знання складається з теорії і методології, методики і техніки досліджень та практики (тобто реалізації наукових результатів).
Наукова теорія є головною і найскладнішою формою знань, яка відтворює сутність об’єктивної дійсності за допомогою власних логічних конструкцій. Без ґрунтовно розробленої теорії неможливе проведення наукових досліджень й одержання практичних результатів. «Немає нічого практичнішого, ніж добра теорія», – казав академік В.С. Немчинов.
Теорія – це достовірне знання, система логічних понять та уявлень про загальні, сутнісні і необхідні внутрішні зв’язки певної предметної галузі знань.
Основні чинники розвитку теоретичного знання такі:
1) Соціальне замовлення на використання результатів наукових досліджень. Таким замовленням для суспільної географії є необхідність обґрунтування комплексного соціально-економічного розвитку окремих територій, складання схем і проектів районних планувань, генеральних планів міст, аналіз і впорядкування процесів урбанізації, руралізації та ін.
2) Внутрішня логіка розвитку науки, рівень її теоретичного розвитку та взаємозв’язок із суміжними науками, що зумовлює постановку і розв’язання низки теоретико-методологічних питань, які значно випереджають їх практичну реалізацію.
Теорія кожної науки базується насамперед на уніфікованому розумінні таких категорій, як об’єкт і предмет вивчення (див. лекцію №1).
Методологія – це вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності («інструментарій» дослідження). Якщо теорія узагальнює конкретне наукове знання про об’єктивну реальність, то методологія характеризує процес отримання цього знання. У широкому філософському розумінні термін «методологія» означає світогляд вченого, наукову орієнтацію суб’єкта дослідження, відповідно до яких розв’язуються головні теоретичні і практичні питання.
Метод – це визначена послідовність дій, прийомів, операцій (тобто алгоритм дослідження, його технічна сторона). Сукупність методів вивчення, порядок їх застосування – це методика (не слід ототожнювати методику викладання і методику наукового дослідження).
Володіння культурою наукових досліджень передбачає ґрунтовне знайомство з методами науки. Методи СЕГ досить різноманітні, тому потребують деякого впорядкування і групування.
Провідні методи дослідження СЕГ .
Описовий метод – найдавніший з усіх географічних методів, до того ж він найповніше відповідає назві самої науки. Зрозуміло, що протягом більше двох тисячоліть він не залишався незмінним. У класичному періоді та навіть на початку нового в географії переважав емпіричний опис , що відповідав принципу «Що бачу, про те й пишу». Прикладами такого роду можуть слугувати описи Геродота, Страбона, Марко Поло та багатьох мандрівників тих часів. Ситуація мало змінилася і після початку епохи Великих географічних відкриттів, описи яких самими першовідкривачами були переважно фактологічними та досить суб’єктивними.
Перехід від емпіричного до наукового опису почався тільки у ХVІІІ столітті, коли у навколосвітніх та інших експедиціях стали приймати участь професійні науковці. Вже у ХІХ століття науковий опис отримав значне поширення: можна послатися на праці Олександра Гумбольдта, Карла Ріттера, Елізе Реклю, П.П. Семенова-Тян-Шанського, М.М. Міклухо-Маклая, В.В. Докучаєва та ін.
У ХХ столітті по мірі наростання «кількісної революції» сторінки географічних видань все більше стали заповнюватися формулами та цифрами на шкоду географічним описам, мистецтво яких поступово втрачалося.
Останнім часом, здається, почалося відродження культури географічного опису, дуже важливої зокрема для навчальної географії. Такий ренесанс пояснюється збільшенням інтересу до країнознавства, розвитком міжнародного і внутрішнього туризму, загальним зростанням «бажання до переміни місць». Отже, старий добрий описовий метод зберігає свою важливість для всієї системи географічних наук. Що ж стосується спроб протиставляти доступність та науковість, то слід відповісти: «Не одне замість іншого, а одне разом з іншим».
Картографічні методи відносяться до найважливіших, оскільки без них закономірності просторового розміщення об’єктів важко встановити, а тим більше зрозуміти. М.М. Баранський казав: «З карти повинно починатися будь-яке географічне дослідження і картою закінчуватися». Ще радикальніше висловився Е.Б. Алаєв: «Географічно те, що картографується».
Професійні географи люблять повторювати, що мова карти є другою мовою географії. Ця мова настільки багата і гнучка, що, незважаючи на багатовікову історію її використання, ще й сьогодні з’являються нові різновиди графічного відображення явищ на картах (зокрема, карти-анаморфози [1] з навмисне спотвореним масштабом, ментальні карти [2] тощо). Цей процес беззаперечно буде продовжуватися і в майбутньому.
В одних випадках карта слугує лише для демонстрації результатів, отриманих іншими методами – це картдемонстраційні методи. В інших – карта сама слугує джерелом вихідної інформації та для виводу кінцевих результатів – це картометричні методи. Зокрема, Вальтер Кристаллер висунув свою теорію центральних місць саме на основі використання картометрії
Одними из наиболее популярных услуг на рынке IT-технологий являются создание и продвижение лендингов. Они способны положительно влиять на деятельность любого бизнес-проекта в интернете. Судя по многочисленным отзывам, заказавшие создание лендингов люди ни разу не пожалели о потраченных деньгах. Они вложили в будущее, которое неразрывно связано с интернетом. Всё больше и больше предпринимателей обращаются к услугам разных агентств, веб-студий, чтобы заказать создание лендинга у профессионалов.