Невиробнича сфера Екологічні проблеми

Фізико-географічний

опис

Житомирської області.

План.

1. Географічне положення, межі, розміри.

2. Населення і трудові ресурси.

3. Природні умови і ресурси.

4. Народногосподарський комплекс.

а) Промисловість.

б) Агропромисловий комплекс.

в) Транспортна система.

5. Невиробнича сфера.

6. Екологічні проблеми.

Житомирська область утворена 22.IX . 1937 року.Розташована на півночі країни, переважно в межах У краї нськ ого Полі сся. На півночі межу є з Гомельською обл астю Республіки Білорусь, на сході — з Киї вською областю, на півд ні — з Вінн ицькою областю, на зах оді — з Хмельницькою і Рівн енською областями України. Площа – 29,9 тис.кв. км, що становить 4,9 % території У країни. Населення області на 1.01.1999 р. становило1445,5 тис.чол . Центр — м Житомир. В області — 23 рай они, 9 мі ст, у т.ч . 4об ласного пі дпорядкування, 45 селищ міськ ого типу і 1631сільські н ас елені п ункти . Територію області перетинають залізничні магі стралі , а також важливі автомагі стралі , що сполу чають її з столицею Украї ни м.К иєвом та су сі дні ми областями. Житомирська область лежить у зоні мі шаних лі сі в, півд енна частина — у лі состепові й зоні. Грунтові і агрокліматичні у мови сприятливі для розвитку сільс ького і лі сового господарств.

Населення і трудові ресурси. Нац іональний склад населення області однорі дний: у краї нці станов лять 84, 9 %, росі яни —7,0%, поляки —5,2 %, євреї — 1,8 %.Середня гу стота населення — 48,3чол на 1 кв.км. Найгустіше заселені південні райони області. Досить гострою є демографічна проблема.Смертність в багатьох районах області перевищує народжуваність. Внаслідок цього зменшується кількість населення. Житомирська область характеризує ться інтенсивними мі грацій ними процесами , що значною мі рою вплинули на пропорції мі ж сі льським і міськ им населенням. Внаслі док і нтенсивної мі грації зростає кількість мі ського населення. Незважаючи на швидкі темпи зростання мі ського населення, рі вень урбанізаці ї області нижчий, ні ж у ці лому по Україні. На 1 січня 1999 року в мі стах жило 810,1 тис. чоловік. В мі ських поселеннях переважають малі мі ста. Найбі льші мі ста: Житомир, Бердичі в, Коростень, Новоград -Волинський , Коростиші в. Осн овна частина трудових ресурсів зай нята в галузях матеріального виробництва (55,3 %), з них 35,7%—у промисловості .

П риродні умови і ресурси. В геоструктурному ві дношенні територія області знаходиться у ме жах півн ічно-зах ідної частини Українсь кого щита (переважно Волино-Поді льського блоку). В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні і вулканогенно-теригенні породи докембрійського фундаменту, перекриті корою в ивітрювання і осадочним чохлом. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження у рельєфі фунда-менту, залягають на сході і півдні області , решта території вкрита антропогеновими відкладами. За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини ви-повнені алювієм терас. На півдні області і у межах Словечансько-Овруцького кряжа верхню частину розрі зу складають лесовидні породи.

Рельєф території області тісно пов'язаний з геологічною будовою. При-уроченість Житомирської області до північно-західної частини Українського щита зумовило її більш високе гіпсометричне положення порівняно з іншими областями Українського Полісся, поширення вузьких і глибоко врізаних річкових долин, наявність великих лесових « островів» і меншу заболоченість. Більша частина Житомирської області лежить у межах Придніпров ської височини, північну і північно-східну частини займає Поліська низовина. Поверхня хвиляста із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). В ооласті — значні пло щі моренних і моренно-зандрових рівнин з пасмово-горбистим рельє фом. У західній частині переважає зандрова слабохвиляста рі внина з незн ачним коливанням в исот і наявністю мікрозападин. З нею пов'язані значні масиви торфових боліт (2,9 % території об-ласті), окремі ділянки займають лесові «острови» з розвинутою сіткою ярів і балок. У північній частині —алювіально-зандрові рівнини. У місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечансько-Овруцький кряж з найвищою точкою області — 316 м, Білокоровицький кряж , Озерянський кряж ).

Область багата на цінні будівельні матеріали (граніти, габро, лаб-радорити, кварцити). Видобуток їх здійснюється більше ніж на 50 родовищах. Розробляють Овруцьке родовище кварциту. В районі м. Коростишева, сіл Головиного, Турчинки добувають лабрадорити. На Головинському і Поромівському родовищах добувають унікальне за красою і якістю оздоблю-вальне каміння — пегматити і мармур. Особливо багаті на по-клади будівельних матеріалів Коростенський, Новоград-Волинський, Малинський і Овруцький райони. Є значні поклади каолі ні в, вогнетривких глин, кварцових пі с