Вибуття запасів: оцінка та відображення в обліку

Для оцінки вибуття запасів є декілька методів, які визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженому наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246 (зареєстровано в Мін’юсті України 23.07.99 р. за № 4999/3792, зі змінами та доповненнями). Насамперед слід зазначити, що запаси підприємства – це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо, по-перше, існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, i по-друге, коли їх вартість може бути достовірно оцінено. Запаси є оборотними активами.

Всі запаси, які є на підприємстві, можна поділити на дві групи:

• запаси, які на правах власності належать підприємству;

• запаси, які не є власністю підприємства.

До власних запасів відносяться виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; малоцінні та швидкозношувані предмети); незавершене виробництво; готова продукція; товари, які придбані (отримані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу (тобто з метою отримання економічних вигод), а також молодняк тварин i тварини на відгодівлі (у сільськогосподарських підприємств).

До запасів, які не є власністю підприємства, відносяться матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні та товари на комісії.

Вибуття запасів здійснюється шляхом відпуску їх у виробництво, продаж тощо.

Для оцінки запасів, що вибули, може бути використано один з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів. Одиницею ж обліку запасів є найменування запасів або однорідна група запасів (вид).

За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень i проектів, а також запаси, які не можуть замінити один одного.

Цей метод може застосовуватись за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві, при продажу товарів, які мають високу ціну, i у тому випадку, коли помітну питому вагу у вартості товару становить вартість сировини, що використовувалась для його виробництва. Облік надходження матеріалів, їх відпуску та залишків за цим методом здійснюється за конкретними одиницями запасів.

Оцінка запасів, що вибули, за методом середньозваженої собівартості провадиться за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця i вартості таких самих запасів, одержаних у звітному місяці, на їх сумарну кількість на початок звітного місяця i одержаних у звітному місяці. Таким чином, середньозважена собівартість одиниці запасів, які вибули, визначається за формулою

Середньозважена собівартість одиниці запасів конкретного найменування	Вартість залишку запасів конкретного найменування на початок звітного періоду	+	Вартість запасів конкретного найменування, одержаних у звітному періоді
	=	-----------------------
	Кількість запасів конкретного найменування на початок звітного періоду	+	Кількість запасів конкретного найменування, одержаних у звітному періоді

За методом середньозваженої собівартості може бути оцінено кількість запасів конкретного найменування, що вибули за місяць, або кількість запасів за кожною окремою операцією з вибуття запасів. У цьому випадку визначатиметься середньозважена собівартість окремої операції шляхом ділення сумарної вартості запасів на дату операції на сумарну кількість таких запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФІФО) базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, i, відповідно, запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

У разі використання методу собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛІФО) принцип оцінки запасів базується на тому, що запаси використовуються у послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), i, відповідно, запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Вищеперелічені методи середньозваженої собівартості – ФІФО та ЛІФО – можуть засто

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать