Аудит як один із засобів оцінки вартості компанії. Критерії вибору та якість послуг

Аудит як один із засобів оцінки вартості компанії. Критерії вибору та якість послуг

За попередні роки багато вітчизняних підприємств - страховики та банкіри не виняток - наростили свій статутний фонд за рахунок „вливання" іноземного чи вітчизняного капіталу та втратили свої контрольні пакети, але не усім відомий підхід до визначення вартості окремо взятої компанії. Звичайно ж у кожного інвестора свій підхід до вибору об'єкту інвестування, але крім цього існують стандартні підходи до оцінки бізнесу.

Оцінка бізнесу

Як відомо, оцінка бізнесу - це визначення вартості компанії як майнового комплексу, здатного приносити прибуток його власнику. При проведенні оцінної експертизи визначається вартість всіх активів компанії: нерухомого майна, машин й устаткування, фінансових вкладень, нематеріальних активів. Крім того, окремо оцінюється ефективність роботи компанії, її минулі, дійсні й майбутні доходи, перспективи розвитку й конкурентне середовище на даному ринку, а потім проводиться порівняння оцінюваної компанії з компаніями-аналогами. На підставі такого комплексного аналізу визначається реальна оцінка бізнесу, як майнового комплексу, здатного приносити прибуток.

Як правило, сучасна страхова компанія - це досить складна структура, що поєднує в собі велику кількість активів зовсім різної природи - від нерухомого майна до ділової репутації. Тому, оцінку бізнесу необхідно здійснювати з позицій всіх трьох існуючих оцінних підходів: витратного, дохідного й порівняльного. Ці підходи не використовуються ізольовано, а взаємодоповнюють один одного. Тобто для оцінки бізнесу експерти, як правило, одночасно використовують методи з різних підходів. При цьому, кожен підхід базується на використанні певних властивостей компанії, які так чи інакше впливають на величину її вартості. Необхідно враховувати, що основний та найбільш значущий актив страхової компанії - регіональна мережа, яка цікавить майже усіх інвесторів та діючих акціонерів.

Так, при визначенні вартості з позиції витратного підходу пріоритетною є вартість майна (сукупності матеріальних і нематеріальних активів) компанії. Витратний підхід базується на типовій мотивації і уявленнях розважливого покупця, який не заплатить за компанію більше, ніж коштують всі її активи.

При оцінці бізнесу з позиції дохідного підходу основою для розрахунків служить дохід, який, як передбачається, може принести компанія в майбутньому (прогнозовані доходи). Цей підхід базується на очікуваннях інвесторів, які визначають поточну вартість компанії, керуючись, в основному, прогнозною величиною майбутніх доходів від компанії, а не наявністю в компанії тих або інших активів (принцип очікування).

При використанні порівняльного підходу в оцінці бізнесу, основою для визначення вартості компанії є реалії вільного ринку, виражена в цінах укладених угод купівлі-продажу аналогічних компаній або їхніх акцій (часток). Цей підхід базується на принципі заміщення, згідно якого вартість компанії не може сильно відрізнятися від вартості іншої компанії, яка володіє еквівалентною для потенційного покупця корисністю.

Всі ці три підходи мають свої переваги й недоліки, свої кращі сфери застосування, й поєднують у собі досить велику кількість різних методів, з різноманіття яких оцінювач обирає найбільш підходящі для конкретного об'єкта інвестування.

У більшості випадків іноземний інвестор отримує, як правило лише красиву обгортку, а внутрішню структуру організації бізнесу страхової компанії йому доводиться будувати практично спочатку. Але можливо цього б не відбувалося, якщо б у компанії існувала ефективна система внутрішнього контролю.

Передумови аудиту

Як прокоментувала директор аудиторської фірми «Аудиторська практика» Ольга Петрашова, в компанії (акціонерному товаристві) повинна існувати ефективна система внутрішнього контролю за достовірністю інформації, що розкривається товариством. Так до складових системи внутрішнього контролю належать:

- Наглядова рада (через аудиторський комітет ради);

- Ревізійна комісія;

- Служба внутрішнього аудиту.

У більшості компаній ці складові є, але в деяких випадках формально, а в кращому випадку, усі компоненти присутні в особі самих акціонерів.

Компанія самостійно вирішує яким чином організовувати службу внутрішнього контролю для захисту прав та законних інтересів акціонерів товариства. Основні положення затверджуються статутом організації, зокрема, яким передбачено порядок створення, склад, повноваження членів Наглядової ради, Ревізійної комісії та Служби внутрішнього аудиту.

Отже, існування ефективної системи внутрішнього контролю за достовірністю інформації, що розкривається товариством, забезпечується діяльністю Наглядової ради (здійснює належний контроль за достовірністю інформації, що розкривається, та функціонування незалежного й якісного зовнішнього аудиту) та Ревізійної комісії (забезпечує здійснення незалежного контролю за фінансово-господарською діяльністю компанії).

Згідно з вимогами Цивільного Кодексу України (ст. 162) статут акціонерного товариства повинен передбачати також порядок проведення аудиторських перевірок діяльності товариства. Товариство повинно щорічно проводити аудиторську перевірку за участю зовнішнього аудитора, який призначається Наглядовою радою або Загальними зборами акціонерів. На думку експертів, доцільно спочатку здійснити економіко-прав