Склад витрат підрозділ і порядок їх планування 2

Реферат на тему: СКЛАД ВИТРАТ ПІДРОЗДІЛ І ПОРЯДОК ЇХ ПЛАНУВАННЯ

Будь-яка діяльність, у тому числі й виробнича, потребує за­трат ресурсів. Затрати ресурсів підприємства у грошовому виразі для досягнення певної мети — це його витрати. Як відомо, витра­ти бувають інвестиційні (разові) і поточні. Інвестиційні витрати, чи просто інвестиції, спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати роз­глядаються окремо.

Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати є ци­клічними або безперервними. Вони повторюються з кожним цик­лом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і тощо) або потрібні постійно для управління і підтримання виробничої системи в ста­ні готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі — витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпо­середньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої коопе­рації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зь ставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Ураховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх формуванням слід управляти, у тому числі плану­вати за місцями, видами і носіями.

Планування витрат за місцями здійснюється для контролю за їх формуванням та для організації відповідальності за досягнутий рівень витрачання через порівняння фактичної і планової вели­чин. Цей аспект планування витрат стосується безпосередньо підрозділів підприємства, які з точки зору центрального апарату управління підприємством є концентрованими місцями витрат і Центрами відповідальності за їх рівень.

Планування витрат за їх видами, тобто однорідними економі­чними елементами, показує ресурсний аспект витрат, що має ва­жливе значення для аналізу собівартості продукції і виявлення резервів її зниження. До однорідних видів ві^пят (економічних

елементів) належать матеріальні витрати, заробітна плата, відра­хування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування на відшкодування зносу основних засобів, амортизаційні відраху­вання на відшкодування зносу нематеріальних активів, інші ви­трати. Це загальна номенклатура елементів витрат, властива всім рівням управління на підприємстві. В окремих підрозділах у їх складі є певна специфіка. Так, у більшості підрозділів відсутній такий елемент, як амортизація нематеріальних активів, до складу витрат внутрішньокоопераційних виробничих підрозділів вводи­ться додатковий елемент — послуги власних підрозділів (ремон­тного, інструментального, транспортного цехів тощо).

Планування витрат за носіями дає змогу визначити собівар­тість окремих видів продукції підрозділів, що є необхідною умо­вою організації внутрішньоекономічних відносин між ними, ви­значення рентабельності виробів підприємства й обґрунтування

його цінової політики.

Оскільки при плануванні йдеться про витрати у майбутньому

періоді, тобто очікувані витрати, їх величина є певною мірою ймовірною, хоча й обчисленою на обґрунтованій нормативній ба­зі. Ряд чинників обумовлює відхилення фактичного рівня витрат від запланованого. Це зміни в обсязі виробництва, цінах на ре­сурси, інші не передбачені в плані чинники впливу на виробни­чий процес. Такі відхилення докладно аналізуються і є підставою для прийняття відповідних управлінських рішень.

При плануванні витрат підрозділів важливе значення має їх розподіл на прямі й непрямі, змінні та постійні. Такий поділ здійс­нюється стосовно виготовлюваної продукції. Прямі витрати без­посередньо обчислюються на одиницю продукції (калькуляційну одиницю), тобто об'єкт їх формування — певний вид продукції. Непрямі витрати не мають безпосереднього зв'язку з конкретним виробом або такий зв'язок установити досить важко (наприклад, витрати на виробничу електроенергію, амортизаційні відрахування на устаткування та ін.). Їх об'єктом формування є місце витрат або, точніше, певний підрозділ як центр відповідальності.

Поділ витрат на змінні та постійні обумовлений реакцією їх загальної величини на зміну обсягу виробництва (ділову актив­ність). Змінні витрати залежать від обсягу виробництва, і їх за­гальна величина змінюється внаслідок зміни останнього. Постій­ні витрати в межах даної виробничої та організаційної структу­ри не залежать від обсягу виробництва. Такий поділ витрат сто­совно кожного підрозділу і підприємства в цілому дає змогу складати гнучкі кошториси щодо різних варіантів обсягу продук-

ції, оперативно перераховувати планові витрати на фактичний обсяг продукції при оцінці діяльності підрозділів, аналізувати за­лежність прибутку від операційної активності підприємства.

У зарубіжній практиці поширений ще поділ витрат на основні та накладні. До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом. Це насамперед витрати на сировину, основні матеріали, зарплату виробничих робітників, тобто прямі витрати. Складом цих основних витрат в більшості випадків і обмежуються. Але є ще витрати, які за їх сутністю теж можна віднести до основних, однак цього не роблять для спро­щення зазначеного поділу, бо вони належать до непрямих (витра­ти на технологічний інструмент, електроенергію для приведення в дію маш

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать