Обов’язкові платежі підприємств у державні цільові фонди

Вступ

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподат­кування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, роз­витку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особли­востей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухвален­ням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподатку­вання, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти опо­даткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткуван­ня, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухва­лено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій ва­ріант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначен­ня принципів побудови системи оподаткування, а також понять сис­теми оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподатку­вання; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також: до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установле­ному відповідними законами держави.

Обов’язкові платежі підприємств у державні цільові фонди

Закон України «Про систему оподаткування» встановлює для суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових платежів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в та­кий спосіб.

- По-перше, через формування валових витрат, які виключаються
із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в ці­льові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і
суму податку на нього;

- По-друге, через формування поточних витрат (собівартості).
Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно
може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)
або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

- По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді,
коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нормативи відраху­вань визначено законодавчо і вони однакові для всіх суб'єктів гос­подарювання. Кількість суб'єктів господарювання, які користують­ся пільгами щодо таких зборів, також обмежені. Можливість впли­вати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання пов'язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вар­тість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року та внесеними змінами до цього закону від 15 липня 1999 р.

Платниками такого збору є:

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми вла­
сності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації,
фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що викорис­
товують працю найманих працівників;

- філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору,
зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розмі­
щені на іншій території;

- фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не вико­ристовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

- фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом),
виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;

- юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-
продажу валют;

- суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиден­
ти) — виробники та імпортери тютюнових виробів;

- суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю
ювелірними виробами із золота (крім обручок), платники, коштов­
них каменів;

- юридичні та фізичні особи за відчуження легкових автомобілів,
крім легкових автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям
за законом;

- підприємства, організації, установи незалежно від форми влас­
ності, які придбавають нерухоме майно, крім державних підпри­
ємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за ра­
хунок бюджетних коштів;

- підприємства, організації, установи, які користуються послуга­
ми стільникового рухомого зв'язку.

Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчис­лення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єкти підпри

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать