Фінансові посередники грошового ринку

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Тема: «Фінансові посередники грошового ринку»

Ключові поняття: фінансові посередники, фінансового-кредитна система, банківська система, парабанківська система, небанківські фінансово-кредитні інститути, універсальні та спеціалізовані комерційні банки, лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, ломбарди, кредитні спілки.

Фінансовий посередник як суб’єкт грошового ринку. Грошовий ринок за характером зв’язку між кредиторами та починальниками поділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування. У секторі непрямого фінансування поряд з кредиторами і позичальниками, які умовно можна називати базовими суб'єктами ринку, з’являється третій – економічний посередник, який є самостійним і рівноправним суб’єктом грошового ринку.

Фінансовий посередник – сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників.

Проаналізуємо різні підходи щодо класифікації фінансового посередництва. В американській економічній літературі прийнято класифікувати фінансових посередників на три основні групи: депозитні інститути, договірні ощадні інститути, інвестиційні посередники табл. 1.1.

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

− банки;

− небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають парабанками.

Таблиця 1.1 Класифікація фінансових посередників за американським підходом

Категорія фінансових посередників	Види установ за категоріями
Депозитні інститути	Комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні установи – залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам
Договірні ощадні інститути	Пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії із страхування життя здійснюють довготермінове накопичення коштів
Інвестиційні посередники	Різноманітні інституційні фонди (інвестиційні компанії) – об’єднують кошти індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщують ці кошти у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку.

Більш правомірним є розгляд фінансового посередництва, як фінансово-кредитної системи, яка залучає фінансові ресурси з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи.

За цим критерієм фінансових посередників доцільно класифікувати так табл.1.2.

Таблиця 1.2 Класифікація фінансових посередників – вітчизняний підхід

Категорія фінансових посередників	Види установ за категоріями
Банки	Універсальні комерційні банки, спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні)
Небанківські фінансово - кредитні установи	Лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки.

Функції фінансового посередництва, як зовнішній прояв його властивостей у системі економічних відносин, випливають з унікальної ролі, яку покликано виконувати фінансове посередництво в економічному розвитку. Суть та роль фінансового посередництва в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях

Аналіз ряду економічних досліджень надав змогу розглядати функції фінансового посередництва за такою схемою (рис.1.1.).

III. Функції інформаційного забезпечення

- інформаційне забезпечення в прямій формі; - інформаційне забезпечення в непрямій (опосередкованій)формі

- активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції шляхом підвищення активності індивідуальних інвесторів; - активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів; - зниження процентних ставок.

I . Функції, які характеризують роль та значення фінансового посередництва в економіці

II . Функції як специфічні завдання, що виконують в рамках виключно конкретного виду економічної діяльності

- подолання бар’єрів невизначеності; - професійний вибір об’єктів інвестування; - економія на масштабах операцій; - диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування; - моніторинг та управління ризиками інвестування; - контроль за діяльністю позичальників