Життєвий цикл проекту

Передумовою розвитку ринкових відносин є розвиток підприємництва, а вирішальною умовою розвитку і стабільної (стійкої) життєздатності будь-якого підприємства є доцільність вкладення капіталу у той чи інший проект.

Разом з тим, реальні інвестиційні проекти за умов спаду виробництва, значного зношення основних фондів та знецінення амортизаційних відрахувань (за умови зростання банківської процентної ставки) стають малопривабливими для інвесторів і вони віддають перевагу фінансовим інвестиційним проектам, тобто вкладенням у ліквідні активи.

Як відомо, розробка та реалізація інвестиційного проекту, особливо виробничого, проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період заведено розглядати як життєвий цикл інвестиційного проекту, що охоплює три фази (рис.1):

І. Попередні дослідження до кінцевого прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза), до якої належать: 1) визначення інвестиційних можливостей; 2) аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір; 3) попереднє техніко-економічне обґрунтування; 4) розробка техніко-економічного обґрунтування; 5) дослідницьке забезпечення проекту.

Передінвестиційна фаза може включати декілька паралельних видів діяльності та робіт, деякі з них можуть переходити у наступні фази.

ІІ. Інвестиційна фаза:

1) проведення узгоджень;

2) укладання контрактів;

3) розробка проектно-кошторисної документації;

4) будівництво, реконструкція або переоснащення;

5) забезпечення керівника проекту;

6) витрати на авторський нагляд та контроль;

7) підготовка експлуатаційних кадрів;

8) пуско-налагоджувальні роботи.

Рис.1. Схема життєвого циклу інвестиційного проекту

III. Експлуатаційна фаза:

1) введення в експлуатацію;

2) доведення до проектної потужності;

3) витрати на підтримання діючих потужностей;

4) витрати на оновлення основних фондів.

Відповідно до розробки інвестиційних програм в Україні необхідно врахувати наступні заходи:

обчислення підприємницького інвестиційного ризику в складі договірної ціни. У Німеччині, наприклад, коефіцієнт ризику (до повної вартості контракту) коливається звичайно від 1,03 для рядових об'єктів, що повторюються, до 1,05 - для складних;

більш скрупульозне відображення в контрактах умов, обов'язків сторін, деталізація економічних санкцій;

введення інституції гарантів для учасників інвестиційної діяльності;

страхування якості продукції, що дозволить усувати дефекти, які з'являються впродовж гарантованого строку, за рахунок страхових фірм;

врахування інфляційних процесів. Укладення підрядних договорів з стабільною вартістю можливе тільки, якщо будівництво триватиме не більше одного року. В інших випадках у договорах відображають умови покриття збитків від інфляції. Разом з тим, на думку західних фахівців, пряма боротьба з підприємницьким ризиком - справа абсолютно безперспективна, тим більше, що без ризику не може бути ніякої вільної підприємницької діяльності. Проте врахування ризикових ситуацій, пом'якшення їхніх наслідків в інвестиційних програмах, особливо з тривалими термінами освоєння інвестицій, є на сьогодні обов'язковою вимогою ринку. В зв'язку з цим великі інвестиційні банки і компанії розробляють спеціальні програми аналізу ризику, сценарій можливих наслідків, заходи для пом'якшення негативних наслідків.

Тому, за існуючих умов в Україні при розробці інвестиційних програм слід ретельно обґрунтовувати варіанти термінів реалізації проекту та розрахунки економічної ефективності з оцінкою при цьому якомога більшої кількості чинників ризику на всіх стадіях життєвого циклу проекту.

Розглянемо життєвий цикл реального інвестиційного проекту (рис.1).

Рис.1. Життєвий цикл інвестиційного проекту

Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій життєвого циклу.

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство (компанія) починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють отримувати середні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має великі можливості в отриманні позичок та реалізації акцій. У неї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, сплачуються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать