Похідні фінансові інструменти

Реферат

На тему

ПОХІДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Зміст

1. Ринок похідних фінансових інструментів

2. Характеристика окремих видів похідних фінансових інструментів

1. Ринок похідних фінансових інструментів

Похідні фінансові інструменти , або деривативи , — це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів.

Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладено в їх основу і називаються базовими активами. Ними можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта.

Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свогти. Вони пов'язані з виконанням певних дій протягом певного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, тому їх називають строковими контрактами . Строкові контракти визначаються юридичними документами, у яких обумовлюється термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання та інші характеристики. Ф'ючерсні, форвардні та опціонні угоди пов'язані з купівлею-продажем певного активу у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, що має назву форвардної ціни .

Поява строкових угод пов'язана з бажанням виробників та покупців продукції зменшити вплив небажаних цінових змін на результати проведення майбутніх операцій з купівлі-продажу цієї продукції на ринку. Ринок строкових угод став одним з механізмів страхування від ризиків цінових змін на реальному ринку. Таке страхування від можливої несприятливої зміни цін на актив на реальному ринку за допомогою проведення операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням .

Продавець страхується за допомогою строкового контракту від можливого падіння ціни на продукцію, коли йому потрібно буде її продати, а покупець — від можливого зростання ціни на момент купівлі даної продукції на ринку. Оскільки зміни цін можуть відбуватися як на матеріальні, так і на фінансові активи, ринок строкових угод є ефективним механізмом страхування від цінового, процентного, валютного та інших фінансових ризиків. У цілому ринок строкових угод є не тільки ефективним механізмом страхування цінових ризиків, а й високодохідним об'єктом інвестування вільних фінансових ресурсів.

При визначенні дохідності строкових контрактів категорія прибутку застосовується до таких фінансових операцій, які мають закінчений характер. Його обчислюють за формулою:

П=Цп-Цк + Д-В,

де, Цп — ціна продажу чи погашення фінансового активу, Цк — ціна купівлі активу; Д — дохід від володіння фінансовим активом; В — витрати, пов'язані з купівлею та продажем активу.

2. Характеристика окремих видів похідних фінансових інструментів

Ф'ючерс — це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладання угоди. Ф'ючерсні угоди укладаються лише на біржах. Сторонами виступає не продавець і покупець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує стороні, яка виграла, і, відповідно, отримує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладання і вартістю контракту на момент його виконання. Ф'ючерсна угода є законною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або її кліринговою палатою, у якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здійснити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці визначеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають датою поставки. Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то він відкрив коротку позицію, тобто продав контракт. Якщо уклав угоду, у якій зобов'язався прийняти поставку певного активу, то він відкрив довгу позицію, тобто купив контракт. Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі через укладання зворотної (офсетної) угоди, під якою розуміють угоду, протилежну даній угоді за змістом.

Ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту. При цьому прибутком чи збитком учасника ф'ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф'ючерсний контракт на момент відкриття та закриття позиції.

Близько 98 % контрактів ліквідується саме через укладання зворотних угод, а не реальної поставки активів. Якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф'ючерсна угода може бути виконана одним з двох способів:

• з поставкою базового активу в день виконання контракту за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої торгової сесії);

• без поставки базового активу: одна сторона в день виконання контракту виплатить іншій грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укладання угоди та дату виконання її умов (відкриття та закриття позиції).

Учасники ф'ючерсного ринку дотримуються двох основних стратегій на ринку: або хеджують позиції, або грають на коливаннях цін.