Кейнсіанський та неокласичний напрями теорії грошей

Зміст

Вступ

Кейнсіанська парадигма у розвитку теорії грошей. Теорія "керованих грошей"

Неокейнсіанська теорія економічної динаміки та зростання

Витоки кейнсіансько-неокласичного синтезу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кейнсіанство - це сформований Дж.М. Кейнсом та його чисельними прихильниками і послідовниками напрям, об'єднаний визнанням нестабільності ринкової економіки та необхідності її державного регулювання.

Домінування кейнсіанських ідей у міжвоєнний і післявоєнний період пояснюється реалістичністю розробленої цим напрямом макроекономічної теорії, а також кейнсіанської програми державного регулювання економіки. Саме тому переважно на кейнсіанських ідеях державного регулювання ринку базувалась макроекономічна політика урядів провідних країн світу з 50-х до середини 70-х pp. XX ст. Кейнсіанська теоретична модель поступово увійшла практично в усі підручники з економіки, започаткувавши новий підрозділ економічної теорії - макроекономіку. Цей період отримав назву "доба кейнсіанства".

Слід зазначити, що найбільш бурхливо теорія Кейнса поширювалась в країнах Заходу в післявоєнний період. У 50-60-х pp. XX ст. вона трансформувалась у неокейнсіанство, назвою якого прийнято підкреслювати як спадкоємність щодо кейнсіанського напряму, так і суттєві ознаки теоретичного та методологічного оновлення, що привнесли в макроекономічну теорію послідовники Дж.М. Кейнса.

В основі трансформації теорії Кейнса у неокейнсіанство була потреба створення більш загальної теорії, яка б враховувала такі нові проблеми, як високе і стійке економічне зростання, проблема циклу, врахування науково технічного прогресу, нагромадження ресурсів тощо. Тому основні положення Кейнса було піддано в працях його послідовників певній модифікації, універсалізації та осучасненню.

Кейнсіанська парадигма у розвитку теорії грошей. Теорія "керованих грошей"

Всупереч уявленню про внутрішню збалансованість ринкової економіки Дж.М. Кейнс у своїх працях теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не в змозі самотужки, без втручання держави, забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення.

Виступаючи з критикою теорії реалізації Ж. - Б. Сея, - головним її постулатом було твердження про те, що пропозиція товарів автоматично породжує їх попит, - а також Вальрасової концепції економічної рівноваги, Дж.М. Кейнс показав: ринковий механізм виробничого відтворення не містить достатньо ефективних сил саморегулювання і його треба доповнити державними стимуляторами.

Висунуте кейнсіанською теорією положення про необхідність активного втручання держави у процес економічного відтворення і необхідність проведення у зв'язку з цим гнучкої фіскальної та грошово-кредитної політики цілком логічно передбачало принципові зміни позицій економічної науки з приводу ролі грошового чинника в господарському розвитку. Дж.М. Кейнс висунув положення про те, що гроші виконують у процесі відтворення свою особливу, самостійну роль, що вони не така собі "вуаль", а джерело підприємницької енергії, що вони виступають у структурі економічних зв'язків у ролі посередницької ланки між поточною і майбутньою господарською діяльністю, витратами виробництва та його кінцевими результатами. Виходячи з цього - гроші відіграють особливу, самостійну роль у структурі ринкової економіки, що вони активно впливають на мотиви поведінки її суб'єктів та їхні господарські рішення, а тому неможливо передбачити перебіг економічних подій ні на короткий, ні на тривалий термін, якщо не враховувати того, що відбуватиметься з грішми впродовж відповідного періоду.

Дж.М. Кейнс на базі тези "гроші мають значення" розробив теоретичну концепцію "керованих грошей", сперту на систему їх широкого державного регулювання й використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а відтак - інвестиційного процесу. Гроші, з одного боку, - об'єкт державного регулювання економіки, а з іншого - безпосередній інструмент здійснення такого регулювання. Дж.М. Кейнс став фактично засновником одного з істотних напрямків теорії грошей - теорії державної грошової політики. Фактично суть, принципи та механізм такої політики в їх комплексному підході були вперше в економічній теорії розроблені Дж.М. Кейнсом.

Як у теоретичному, так і в суто практичному плані особливо вагомими є положення Дж.М. Кейнса про принципи здійснення політики "дешевих грошей" та пільгового кредиту. Англійський економіст виступив прибічником "слабкої" валюти і здійснення офіційної економічної політики "знецінення власних грошей". Важливо збагнути: теорія регульованої інфляції і теорія "керованих грошей" не лише зумовлюють одна одну, а й у своїй сукупності розкривають зміст одного з вельми ефективних механізмів стимулювання економічних процесів і ділової активності. Йдеться про одну з центральних позицій теорії Дж.М. Кейнса з приводу того, що недостатність грошового попиту є однією з визначальних причин розвитку кризових процесів, спаду виробництва і зростання безробіття. Тому стимулювання грошового попиту через застосування політики "дешевих грошей" і відповідного використання норми процента мало під собою досить аргументоване не лише теоретичне, а й суто практичне підґрунтя.

З 1932

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать