Ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю. Термін «оборотний капітал» (на українських підприємствах вживають термін «оборотні кошти») застосовується щодо поточних активів підприємства.
У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал поділяють за такими ознаками:
1.За функціональним призначенням в процесі виробництва: оборотні фонди та фонди обігу.
До оборотних фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу — це готова продукція, товари, грошові кошти та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями.
Такий поділ оборотного капіталу необхідний для окремого аналізу часу перебування оборотного капіталу в процесі виробництва та обігу.
2.За практикою контролю, планування та управління: нормовані та ненормовані оборотні кошти.
На підприємстві можуть бути встановлені норми на виробничі запаси, готову продукцію, товари.
3.За джерелом формування оборотного капіталу: власний і позиковий оборотний капітали.
Величина власного оборотного капіталу визначається як різниця між розділом IIактиву балансу і розділом IVпасиву балансу.
Позиковий оборотний капітал формується у вигляді банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості, він надається підприємству в тимчасове використання.
4.За ліквідністю (швидкістю перетворення на грошові кошти): найліквідніші активи; активи, що швидко реалізуються; активи, що повільно реалізуються; активи, що важко реалізуються.
5.За рівнем ризику вкладання капіталу: оборотний капітал з мінімальним, невеликим, середнім і високим ризиками вкладання.
Оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладання — це грошові кошти, короткострокові фінансові вкладання. Оборотний капітал з невеликим ризиком вкладання — дебіторська заборгованість (крім сумнівної), виробничі запаси (крім залежаних), залишки готової продукції і товарів (крім тих, що не користуються попитом). Оборотний капітал із середнім ризиком вкладання — МШП, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Оборотний капітал з високим ризиком вкладання — сумнівна дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом.
6. За матеріально-майновим станом: предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), готова продукція, товари, грошові кошти і кошти у розрахунках.
Основні джерела формування оборотних коштів поділяються на:
•Власні джерела — це статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування (валюта балансу — всього за розділами II, III, IV, Vпасиву балансу; всього за розділом І).
•Позичені кошти, якими можуть бути: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями та ін.
Відомо, що під впливом цілої низки об'єктивних причин (інфляція, зростання обсягів виробництва) у підприємства виникає додаткова потреба в оборотних коштах, тому підприємство використовує позичені кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні займи. Разом із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, які оформляють у вигляді займів, векселів, товарних кредитів, авансових платежів.
Підприємства можуть користуватися також інвестиційними податковими кредитами, які, власне кажучи, є тимчасово відстроченими податковими зобов'язаннями підприємства. Для одержання інвестиційного податкового кредиту підприємство укладає договір із податковою адміністрацією.
•Додатково залучені джерела, які охоплюють кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов'язання за розрахунками: за отримані аванси, з бюджетом, за позабюджетними платежами, за страхування, з оплати праці, з учасниками, за внутрішніми розрахунками, інші поточні зобов'язання, а також резерви за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження.
Визначити потребу в оборотному капіталі можна кількома методами.
Аналітичний метод полягає в тому, що потреба в оборотних коштах розраховується за кілька років і обчислюється середня величина.
Потреба розраховується за формулою
Поб = 3 + ДЗ - КЗ,
де Поб - потреба в оборотному капіталі;
3 — запаси;
ДЗ — дебіторська заборгованість;
КЗ — кредиторська заборгованість.
Одержана у такий спосіб середня величина коригується з урахуванням змін у запланованому періоді.
Метод прямого розрахунку ґрунтується на застосуванні норм запасу та одноденного обороту за кожним елементом нормованих оборотних коштів: виробничих запасів, готової продукції.
Спочатку розраховується незавершене виробництво, очікувана дебіторська заборгованість, необхідні грошові кошти і цінні папери, а потім розраховується загальна потреба в оборотному капіталі.
Коефіцієнтний метод заснований на результатах методу прямого розрахунку, які коригуються у зв'язку з очікуваною динамікою зростання обсягу виробництва.
Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щороку відображають у фінансовому плані.
Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші
Одними из наиболее популярных услуг на рынке IT-технологий являются создание и продвижение лендингов. Они способны положительно влиять на деятельность любого бизнес-проекта в интернете. Судя по многочисленным отзывам, заказавшие создание лендингов люди ни разу не пожалели о потраченных деньгах. Они вложили в будущее, которое неразрывно связано с интернетом. Всё больше и больше предпринимателей обращаются к услугам разных агентств, веб-студий, чтобы заказать создание лендинга у профессионалов.